ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ В КРАЇНАХ ЗАГАЛЬНОГО ПРАВА: ПРАВОВІ ПРЕЗУМПЦІЇ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

Визначення походження дитини є традиційним інститутом сімейного права, який охоплює встановлення батьківства та материнства щодо дитини. Народження дитини може відбуватися за різних обставин, що потребує адаптації правового регулювання, застосування таких правових норм, які дотримуються забезпечення найкращих інтересів дитини і не порушуватимуть права та інтереси залучених осіб. Статтю присвячено комплексному аналізу правових презумпцій та судової практики визначення походження дитини в країнах загального права (Велика Британія, США, Канада, Австралія, Індія) в умовах трансформації сімейних відносин, глобалізації та поширення допоміжних репродуктивних технологій. Розглядаються як традиційні біологічні критерії визначення материнства і батьківства, так і новітні концепції соціального та інтенційного батьківства, які поступово інтегруються в правові системи, формуючи гнучкі та інклюзивні підходи до захисту прав дитини. Значну увагу приділено аналізу норм, що регулюють презумпцію батьківства у випадках спільного проживання чи партнерства, можливість встановлення батьківства до народження дитини, сурогатне материнство, а також юридичне визнання множинного батьківства в певних юрисдикціях.Досліджено прецедентну практику, яка ілюструє відхід від виключно генетичного підходу на користь урахування найкращих інтересів дитини, зокрема у випадках, коли біологічні та соціальні зв’язки не збігаються. Проведено порівняльний аналіз підходів різних англосаксонських країн, що демонструє як переваги (гнучкість, індивідуалізація, орієнтація на інтереси дитини), так і ризики (правова невизначеність, міжюрисдикційні колізії, складність визнання рішень за кордоном) застосування таких моделей.На підставі вивченого матеріалу сформульовано висновок, який підкреслює переваги та сучасні тенденції правового регулювання визначення походження дитини в країнах загального права. Зокрема, ідеться про поступове визнання наміру як критерію для визначення батьківства, застосування традиційних презумпцій з урахуванням фактичного стану та тлумачення судами норм матеріального права з фокусом на забезпечення найкращих інтересів дитини.