ЛІНГВІСТИЧНА ВІКТИМОЛОГІЯ

Анотація

Статтю присвячено лінгвістичній віктимології – інноваційному міждисциплінарному напряму, що інтегрує положення кримінології, віктимології, лінгвістики, судової психології та кримінального процесу. Розкрито предмет лінгвістичної віктимології, який полягає у дослідженні мовних засобів, що формують соціальний образ жертви кримінального правопорушення, впливають на її правовий статус і психологічний стан, а також визначають особливості захисту її прав у кримінальному провадженні. Висвітлено основні аспекти взаємозв’язку між мовою, правовою оцінкою подій та суспільною реакцією на кримінальне протиправне діяння, включно з дослідженням мовних стратегій правоохоронців, суддів, адвокатів, експертів та медіа. Значну увагу приділено аналізу процесів вторинної віктимізації, що можуть виникати унаслідок некоректного мовного поводження з потерпілим (-и), знеособлення або упереджених формулювань у судовому та медійному дискурсі.Окремо проаналізовано мовні маркери травматичного досвіду (фрагментарність, паузи, самознецінення, уникання), які вимагають чутливої інтерпретації та можуть слугувати предметом судово-лінгвістичної експертизи для встановлення достовірності показань, впливу страху або тиску. Наголошено на значенні якості мови нормативно-правових актів і процесуальних документів: чіткість, нейтральність і узгодженість термінології є умовою недискримінаційної комунікації з потерпілими й превенції стигматизації. Запропоновано інституціоналізувати лінгвістичний аудит (глосарії, стандарти етичної мови, обов’язкова експертиза проєктів актів). Продемонстровано нові ризики цифрової віктимізації, коли штучний інтелект стає мовним тригером небезпечної поведінки, що потребує правового та експертного реагування. Зроблено висновок про ключову роль лінгвістичної віктимології у гуманізації кримінального процесу, підвищенні якості доказової комунікації й розбудові етичних стандартів взаємодії з жертвами у системі правосуддя.