ПЕРЕВІРКА НА ДОБРОЧЕСНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Анотація

У статті аналізуються наукові точки зору та обсяг нормативного регулювання переліку органів судової гілки влади України. Обумовлюється потреба конкретизації переліку відповідних органів на законодавчому рівні. Надається пояснення про те, що зазначена інформація має значення під час аналізу та оцінки вже зроблених кроків у питанні впровадження перевірки на доброчесність під час формування суддівського корпусу та органів судової влади. В подальшому звертається увага на правовий статус та межі повноважень щодо перевірки на доброчесність: Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України під час встановлення відповідності кандидатів критеріям професійної етики та доброчесності; Етичної ради, що утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності; Конкурсної комісії, що є допоміжним органом Вищої ради правосуддя та утворюється для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, перевірки кандидатів на відповідність критеріям доброчесності та професійної компетентності; Дорадчої групи експертів, що утворюється з метою сприяння суб’єктам призначення суддів Конституційного Суду України в оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України. На підставі проведеного аналізу формулюється висновок про те, що перелік суб’єктів, уповноважених перевіряти на предмет доброчесності як кандидатів, так і членів (у ряді випадків) органів судової влади, та перелік методик, правил та процедур їх реалізації викликає сумніви в їх доречності та ефективності. Наводяться питання, які потребують вирішення під час оптимізації правил та способів перевірки на доброчесність в межах органів судової влади. Пропонується механізм оптимізації шляхом: уніфікації правил та процедур в межах перевірки на доброчесність кандидатів до органів судової влади, суддів, членів органів суддівського врядування; об’єднання органів, створених для оцінки кандидатів до органів судової влади на відповідність критеріям доброчесності; деталізація правового статусу відповідних органів.