НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПОДІЛ НЕДІЙСНИХ ПРАВОЧИНІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена критичному аналізу традиційного поділу недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані у цивільному праві України. Дослідження актуалізується необхідністю удосконалення цивільного законодавства в умовах його рекодифікації та врахування сучасних тенденцій розвитку приватного права. Автор обґрунтовує позицію про те, що поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані є застарілим підходом, який створює значні проблеми для судової практики і правозастосування в цілому. У дослідженні проаналізовано судову практику Верховного Суду України щодо проблематики недійсності правочинів. Особлива увага приділяється аналізу постанов Великої Палати та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які свідчать про системні проблеми застосування традиційної класифікації недійсних правочинів. Проведено порівняльний аналіз із зарубіжним досвідом, зокрема з реформованим французьким цивільним законодавством після реформи 2016 року та німецьким цивільним правом. Автор доводить, що недійсність є конкретним результатом оцінки правочину на предмет відповідності його законодавству та вказує на особливий наслідок неповної відповідності правочину нормам права – не виникнення тих правових наслідків, на які він спрямований. Обґрунтовується теза про те, що наслідки недійсності є однаковими для всіх недійсних правочинів, незалежно від їх класифікації на нікчемні чи оспорювані. Стаття містить конкретні пропозиції щодо удосконалення цивільного законодавства України в контексті рекодифікації, спрямовані на відмову від штучного розмежування недійсних правочинів на законодавчому рівні та запровадження єдиного підходу до недійсності правочинів. Доводиться, що традиційний поділ має зберігатися лише у науковій доктрині як теоретична конструкція, натомість законодавче регулювання має базуватися на принципі єдності наслідків недійсності всіх правочинів.