ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПОВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу питань формування зовнішньої політики України в напрямі національної безпеки і оборони у повоєнний період. Проаналізовано чинники формування зовнішньополітичної стратегії держави повоєнного періоду з урахуванням національних інтересів держави, її географічного розміщення, ролі України в забезпеченні світового балансу сил тощо. Акцентовано увагу на вирішенні давньої дилеми української зовнішньополітичної стратегії: вибору між європейською/євроатлантичною та євразійською парадигмами на користь європейської/євроатлантичної. Зроблено висновок, що відновлення Україною статусу ядерної країни є надскладним завданням та не сприятиме розвитку дружніх відносин з цивілізованим світом і призведе до можливої повної ізоляції на міжнародній арені. Натомість формування нової стратегії української зовнішньої політики доцільно реалізовувати через механізми модернізації світового порядку шляхом повернення ціннісних вимірів, відповідальності світових лідерів за недієвість зафіксованих безпекових гарантій. Проаналізовано спровоковані російською агресією внутрішні конфлікти в середині Європейського Союзу через нав’язування окремими країнами-членами ЄС позиції щодо допустимості урахування стратегічного національного інтересу росії, недоцільності введення економічних санкцій щодо неї тощо. Окрему увагу в статті акцентовано на питаннях удосконалення транскордонного співробітництва з найближчими сусідами-членами ЄС. Обгрунтовано необхідність налагодження більш конструктивного діалогу з Китаєм як стороною-гарантом за Будапештським меморандумом.Значна увага в статті акцентована на формуванні повоєнної зовнішньої політики України у відносинах із росією. У цьому напрямі політика добросусідства не видається логічною, тому з огляду на реалії сьогодення Україні у відносинах з росією слід орієнтуватися саме на складний формат вимушеного співіснування. При формуванні повоєнних взаємовідносин слід враховувати, що росія не відмовиться від подальших агресивних дій щодо України, оскільки в основі такої агресії лежать несумісність української демократії із російскою автократією. Перегляду при розробці стратегії зовнішньої політики України потребують відносини з білорусією. Теперішні дії білорусії у контексті сприяння росії щодо воєнного вторгнення на територію України кваліфікуються за Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 3314 від 14.12.1974 р. як акт агресії. Такі дії білорусії є міжнародним злочином з відповідними правовими наслідками щодо вищого військово-політичного керівництва країни. Відповідно, будуючи відносини з цією країною, слід враховувати такий її міжнародно-правовий статус.