ЩОДО МІСЦЯ ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Анотація

У рамках імплементації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами в українському законодавстві з’явились спеціальні заходи протидії домашньому насильству. Нормою щодо таких заходів був доповнений і Кримінальний процесуальний кодекс України.У Кримінальному процесуальному кодексі України законодавець їх вніс у формі обмежувальних заходів, що можуть застосовуватися в разі вибору запобіжних заходів щодо осіб, які підозрюються в учиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством (частина 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).Стаття присвячена дослідженню дискусійного питання щодо місця обмежувальних заходів у кримінальному процесі України. З одного боку, є питання доцільності виділення окремої норми щодо обмежувальних заходів за обставин, коли вони по своїй суті є такими ж процесуальними обов’язками, як і ті, що передбачені в частині 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а також значною мірою охоплюються ними. Водночас законодавцем не врегульовано, як діяти суду, коли обмежувальний захід і обов’язок є схожими – віддавати перевагу обмежувальному заходу з огляду на те, що кримінальне правопорушення пов’язане з домашнім насильством, покладати обов’язок, передбачений у частині 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, чи використовувати обидва інструменти.З іншого боку, у науковому середовищі існують пропозиції щодо виокремлення обмежувальних заходів, які нині є складником інституту запобіжних заходів, як самостійного заходу забезпечення, з окремим порядком, підставами застосування.У процесі дослідження було встановлено наявність підстав для закріплення обмежувальних заходів у Кримінальному процесуальному кодексі України, відсутність підстав для самостійного застосування обмежувальних заходів за межами запобіжного заходу, а також необхідність закріплення пріоритету застосування обмежувальних заходів над покладенням схожих за суттю обов’язків, передбачених частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством.Окрім цього, автор дійшов висновку про наявність підстав для вилучення з переліку обмежувальних заходів направлення на програму для кривдників, зважаючи на те, що закріплення цього заходу у Кримінальному процесуальному кодексі України не узгоджується із суттю запобіжних заходів і засадами кримінального провадження.