ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА НАСТАВНИЦТВА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню поняття та правової природи наставництва у правовій системі України. Виокремлено декілька тлумачень поняття наставництва, як: 1) діяльнос- ті щодо надання допомоги та підтримки дітям, що перебувають в інституційних закладах виховання; 2) процесу, у рамках якого відбувається передання досвіду та знань від більш досвідченої особи до менш досвідченої, орієнтоване на освітні чи професійні досягнення;3) відносин більш досвідченої особи з менш досвідченою щодо набуття останньою знань і навичок; 4) форми соціальної та психологічної адаптації дітей, що перебувають в інститу- ційних закладах виховання, до самостійного життя. Незважаючи на відсутність у Сімейно- му кодексі України норм, присвячених регулюванню наставницьких правовідносин, остан- ні умовно можна віднести до предмета сімейно-правового регулювання через те, що вони знаходять свою динаміку в рамках інституційної форми влаштування дітей, яка є елемен- том предмета правового регулювання сімейного права. Водночас зроблено висновок про неможливість наділення правовідносин щодо наставництва сімейно-правовим характером, виходячи, зокрема, зі: а) специфіки суб’єктного складу досліджуваних правовідносин, яки- ми є центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді за місцем проживання дитини, настав- ник і адміністрація закладу, у якому проживає дитина; б) підстави їх виникнення, якою є юридичний склад, що завершується укладенням договору про наставництво; в) змісту, яким є права й обов’язки учасників правовідносин щодо наставництва, пов’язані зі здійснен- ням наставником діяльності щодо надання дитині, що перебуває в інституційному закладі виховання, соціально-психологічної підтримки та допомоги, не пов’язаних із вихованням її в сімейному оточенні.