ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ УПРАВЛІННЯ ЧУЖИМИ СПРАВАМИ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2025.1.22Ключові слова:
договір управління чужими справами, юридичний факт, цивільні правовідносини, фідуціарність, механізм правового регулювання, установник управління, управительАнотація
Статтю присвячено визначенню поняття та правовій характеристиці договору управління чужими справами. Зокрема встановлено, що його варто сприймати як: а) юридичний факт; б) ключовий елемент механізму договірного регулювання правовідносин щодо здійснення управління чужими справами; в) як правовідношення; г) як виразник реалізації принципу свободи договору на тлі відсутності законодавчого закріплення досліджуваної договірної конструкції у вітчизняній правовій системі. Доведено, що договір управління чужими справами наділений ознакою непоіменованості, яка має своїм значенням можливість застосування цієї договірної конструкції для упорядкування відносин із делегованого управління на практиці, незважаючи на незакріпленість її в положеннях чинного законодавства. Наголошено на двосторонньому характері договору, що обґрунтовується протилежною спрямованістю прав і обов’язків його сторін, зустрічним характером волевиявлень останніх і нетотожністю цілей, для досягнення яких сторони вступають у договірні правовідносини. Доведено, що договір управління чужими справами є відплатним з огляду на отримання управителем майнового еквівалента (плати за послуги) за наслідком виконання своїх зобов’язань перед установником управління. Встановлено, що досліджуваний договір може бути: а) як консенсуальним, так і реальним (залежно від особливостей об’єкта управління, щодо якого в межах договору відбувається делегування повноважень управителю, а також інших обставин, які мають юридичне значення для встановлення договірного правовідношення); б) як строковим, так і безстроковим, з урахуванням потреб установника управління та можливостей управителя. Наголошено на фідуціарному характері договору управління чужими справами, що уможливлює делегування установником управління дискреційних повноважень управителеві щодо управління чужими справами, зокрема і здійснення останнім в інтересах установника управління юридичних і фактичних дій, що входять до предмета договору, на власний розсуд, залежно від конкретних обставин.
Посилання
Гриняк А.Б. Особливості договірного регулювання приватноправових відносин. Приватне право і підприємництво. 2018. Вип. 18. С. 122.
Козлиєва З.У. Категорія «непоіменовані договори» у цивільному праві України. Актуальні проблеми приватного права : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 93-й річниці із дня народження В.П. Маслова, Харків, 27 лютого 2015 р. Харків, 2015. С. 316.
Заіка Ю.О. Українське цивільне право : навчальний посібник. 2-ге вид., змін і доп. Київ : Правова єдність, 2008. С. 213.
Мигалюк Л.В. Непойменовані договори в цивільному праві України : дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2013. С. 89.
Цивільний кодекс України : Закон від 16.01.2003 р. № 435–IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № № 40–44. Ст. 356.
Вавженчук С.Я. Договірне право : навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2011. С. 21.
Таран О.С. Відмежування багатосторонніх договорів від суміжних понять. Вісник Академії адвокатури України. 2011. № 3. С. 65–66.
Вавженчук С.Я. До питання класифікації договорів на односторонні та взаємні, відплатні й безвідплатні. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 6. С. 8.
Яворська О.С. Реальні договори в цивільному праві України. Актуальні проблеми держави і права. 2013. Вип. 70. С. 169.