ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ЯК ЕЛЕМЕНТУ НОРМОТВОРЧОЇ ТЕХНІКИ

Анотація

У дослідженні розглядаються актуальні питання нормотворчої техніки, зокрема юридичні конструкції як її важливий елемент. Зазначається, що нормотворча техніка часто ототожнюється з юридичною технікою.Юридична конструкція розглядається як ключовий елемент юридичної техніки у сфері нормотворення, що забезпечує чіткість, логічну послідовність і ефективність правового регулювання. У дослідженні виокремлено та детально схарактеризовано чотири основні ознаки юридичної конструкції.По-перше, це логічна структура. Юридична конструкція має чітку внутрішню організацію та взаємозв’язок елементів, що забезпечує її цілісність, функціональність і ефективність.Логічна структура є каркасом, на якому будується юридична конструкція, та визначає спосіб організації та взаємодії елементів для досягнення ефективного правового регулювання.По-друге, це універсальність. Юридичні конструкції можуть використовуватися для моделювання різноманітних правових явищ незалежно від галузі права. Ця властивість зумовлена абстрактним характером юридичних конструкцій і їхньою спрямованістю на відображення загальних закономірностей правового регулювання. По-третє, це функціональність.Юридична конструкція служить інструментом для досягнення конкретних цілей правового регулювання. Вона завжди спрямована на вирішення завдання та забезпечення бажаного результату у сфері правового регулювання суспільних відносин. По-четверте, це формальна визначеність. Юридична конструкція набуває свого зовнішнього вираження в тексті нормативно-правового акта. Ця ознака забезпечує чіткість, ясність і однозначність правового регулювання, робить юридичну конструкцію зрозумілою для суб’єктів права та придатною для застосування у правозастосовній практиці.Резюмовано, що юридична конструкція – це логічно впорядкована модель, що відображає суттєві ознаки та зв’язки між правовими явищами з метою їх нормативного закріплення. Вона є результатом інтелектуальної діяльності суб’єкта нормотворення, спрямованої на створення оптимальної форми правової норми.