ПРАВОВИЙ МОНІТОРИНГ У СИСТЕМІ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ОЗНАКИ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем ефективності правового моніторингу у системі трудового права України та визначенню його ознак. У ході дослідження автор критично відмічає ті дослідження, які не дають можливість відстежити правовий зв’язок норм трудового права із їх ефективністю, зокрема й у частині причин скасованих рішень Верховного Суду. Автор доводить, що у ст. 3 Закону України від 24 серпня 2023 р. № 3354-IX визначаються принципи правотворчої діяльності, на яких ґрунтується інститут правового моніторингу. Також автор дослідження відмічає, що принцип ефективності не виокремлюється у ст. 3 Закону від 24 серпня 2023 р. № 3354-IX. За результатами дослідження автор доходить висновку стосовно того, що на правовий моніторинг як базову складову частину правотворчої діяльності повинен опиратися суд, оскільки він є суб’єктом правотворчої діяльності та правомоніторингового процесу. Автор доводить, до відсутність ефективності правової доктрини у правозастосовній діяльності призводить до нездатності здійснити повноцінну оцінку та аналіз нових правових досліджень у сфері трудового права, тому галузева система трудового права повинна характеризуватись системністю (упорядкованістю), аби могти забезпечувати вплив на проблеми правозастосування та правового моніторингу. Також за результатами дослідження автор доходить висновку стосовно того, що інститут правотворчості є ширшим поняттям, ніж норма права, оскільки він є інструментом безпосереднього створення норми трудового права. На думку автора, ефективність правового моніторингу трудового права може визначатися наявністю системи доктрини трудового права як інструменту забезпечення якості правотворчої діяльності у сфері трудового законодавства та трудового права України. До ознак ефективності правового моніторингу у трудовому праві, на думку автора, слід віднести: а) задіяння правової доктрини під час здійснення правового моніторингу як інструменту та частини правотворчого процесу у трудовому праві; б) наявність формул оцінки придатності правової доктрини та її спроможності надавати оцінку, задіювати наукові методи та здійснювати науково-правовий (експертний) аналіз стану трудового законодавства, його реалізації, проблем реалізації тощо.