УДОСКОНАЛЕННЯ КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ КІБЕРБЕЗПЕКИ

Анотація

У статті висвітлено проблеми координації діяльності суб’єктів забезпечення національної системи кібербезпеки. Аналізуються законодавчі акти України у сфері забезпечення кібербезпеки. У контексті взаємодії суб’єктів забезпечення національної системи кібербезпеки звертається увага на пріоритети забезпечення кібербезпеки, які викладені у Стратегії кібербезпеки України та інших стратегічних документах. У досліджуваному аспекті визначаються основні цілі, напрями та принципи державної політики у сфері кібербезпеки, повноваження державних органів, основні засади координації їхньої діяльності із забезпечення кібербезпеки. Проаналізовано наявні системи забезпечення захисту об’єктів критичної інфраструктури, серед яких виділяється: національна системи забезпечення кібербезпеки; єдина державна система запобігання, реагування та припинення терористичних актів і мінімізації їх наслідків; державна система фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання. Розкрито зміст кожної із системи та визначено коло уповноважених, визначених відповідальними за координацію діяльності суб’єктів сектору безпеки й оборони в кожній системі. Виявлено проблеми міжвідомчої координації такої діяльності на рівні реалізації державної політики забезпечення кібербезпеки. Встановлено ризики дублювання повноважень уповноважених суб’єктів щодо координації діяльності інших суб’єктів забезпечення національної системи кібербезпеки. Зроблено висновок про доцільність визначити єдиний уповноважений орган для координації діяльності суб’єктів національної системи захисту критичної інфраструктури, у межах якого слід утворити підрозділи, відповідальні за координацію окремих секторів критичної інфраструктури.