КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ 2016 РОКУ ЯК ЗМІНА ПАРАДИГМИ ПРАВОСУДДЯ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2024.5.9Ключові слова:
адвокатура, верховенство права, конституційне регулювання, правосуддя, справедливе судочинство, судова реформа, судочинство.Анотація
Актуальність дослідження конституційних змін 2016 року зумовлена кардинальними перетвореннями в судовій системі України, спрямованими на її модернізацію, забезпечення незалежності судової влади та підвищення ефективності захисту прав і свобод людини. Внесені зміни були частиною європейського курсу України та відповідали її міжнародним зобов’язанням щодо реформування судової системи відповідно до європейських стандартів верховенства права. Основна увага в дослідженні приділяється аналізу впливу реформ на забезпечення принципу справедливого суду, функціонування нових органів суддівського самоврядування. Окремо розглядаються питання доброчесності суддів, прозорості судових процесів і боротьби з корупцією. Наголошено, що в новій парадигмі правосуддя акцент зміщено на формування дієвого механізму суддівського самоврядування, що передбачає створення Вищої ради правосуддя. Практичні аспекти конституційних змін досліджуються через призму функціонування адвокатури і прокуратури, які отримали нові ролі в забезпеченні правосуддя. Важливу увагу приділено підвищенню професійних стандартів адвокатури й обмеженню функцій прокуратури, що дало змогу зменшити її вплив на судову систему. Конституційні зміни сприяли зміцненню незалежності судової влади, підвищенню її прозорості та узгодженості з міжнародними стандартами, однак процес імплементації стикається з викликами, серед яких тривала реалізація реформ і необхідність кадрових рішень у судовій системі. Резюмується, що конституційні зміни 2016 року потрібно розглядати як ключовий етап у процесі реформування судової системи України. Вони стали важливим кроком у реформуванні судової системи України, змінивши парадигму правосуддя в напрямі забезпечення незалежності суддів, прозорості та професіоналізму адвокатури і прокуратури. Ці зміни були відповіддю на міжнародні зобов’язання України та внутрішні потреби суспільства щодо ефективного і справедливого судочинства. Попри виклики в процесі імплементації, реформування судової системи стало ключовим етапом у зміцненні верховенства права та захисту прав і свобод громадян відповідно до європейських стандартів правовладдя.
Посилання
Макосій Ю. До питання функціонального призначення прокуратури у механізмі захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2022. Т. 2. № 74. С. 214–219.
Руденко М. В. Генпрокурори незалежної України: 30 років політико-правового досвіду з передумов призначення на посаду, строку повноважень та підстав звільнення. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2021. № 41. С. 47–53.
Кучук А. М. Верховенство права як аксіологічна складова національної системи права. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 3. С. 562–565.
Кучук А. М., Пекарчук В. М. Вплив практики Європейського суду з прав людини на національне право: пропедевтичний аспект. Прикарпатський юридичний вісник. 2022. № 4. С. 17–21.
Кучук А. М. Право в умовах постмодерну: правовий дискурс : монографія. Одеса : Видавництво «Юридика», 2023. 130 с.
Кучук А. М. Європейський суд з прав людини як чинник удосконалення забезпечення людських прав в Україні. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 6. С. 51–55.
Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) : Закон України від 2 червня 2016 року. Відомості Верховної Ради. 2016. № 28. Ст. 532.
Про Вищу раду правосуддя : Закон України від 21 грудня 2016 року. Відомості Верховної Ради. 2017. № 7–8. Ст. 50.
Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30.
Тіньовий звіт до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році. URL: https://zmina.ua/publication/tinovyj-zvit-do-rozdilu-23-pravosuddya-ta-fundamentalni-prava-zvitu-yevropejskoyi-komisiyi-shhodo-ukrayinyu-2023-roczi/.