СОЦІАЛЬНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ НАПРАЦЮВАННЯ

Анотація

Статтю присвячено аналізу теоретичних аспектів становлення моделей соціальної держави. Визначається особливість європейського конституціоналізму – конституційна концепція соціальної держави (англ. social state), яка характеризується вагомою роллю держави в соціальній сфері, а отже, і можливістю захисту соціальних прав у судах. Тобто Європа, на відміну від США (англ. welfarestate), має позитивний обов’язок надавати мінімальний соціальний захист держави. Реалізації соціальних прав передує наявність у державі матеріальних ресурсів. Американська система наполягає на індивідуалізмі, тобто самостійному існуванні відмежованому від втручання держави – у життя, свободу та власність. Встановлено, що відбувається теоретична розробка ліберальних інституційних моделей у конституційних парадигмах пострадянських держав. При цьому цей процес має великий вплив на конституційний дизайн соціальних прав. Тому зростання віри в конституцію та/або конституцію консолідації ліберально-демократичної системи в перехідний період є консенсусним явищем для усвідомлення конституційного порядку. Практика захисту прав людини все більше рухається у напрямку нормативного та інституційного гарантування, тобто інструменту запобігання демократичної регресії у контексті верховенства права. Встановлено, що тенденції розширення норм прав людини, які підлягають судовому розгляду, значною мірою сприяє розвитку судової практики у сфері захисту соціальних прав. У деяких випадках практика розвивається через звернення до громадянських і політичних прав, тоді як в інших безпосередні економічні та соціальні права сприяли судовому розгляду. Частково це можна пояснити розвитком міжнародних і регіональних механізмів захисту прав людини. Але наявність правових можливостей є необхідною, але недостатньою умовою (а в деяких випадках навіть необов’язковою). Рішення соціальних суб’єктів щодо вибору стратегії судового розгляду значно відрізняються між юрисдикціями, і тривалий та прогресивний судовий процес значною мірою залежить від зрілості юриспруденції щодо громадянських і політичних прав, міцності інститутів верховенства права та навіть самої демократії. Судова практика ХХІ сторіччя все більше зосереджуватиметься на захисті соціальних прав людини та громадянина.