АДМІНІСТРАТИВНИЙ РОЗСУД: УКРАЇНА ТА ДЕРЖАВИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Анотація

Абстрактний характер приписів законодавства зумовлює необхідність використовувати дискрецію. Правильне застосування адміністративного розсуду є фактором забезпечення людських прав; неправильне застосування дискреції може бути розцінено як свавілля органів публічної влади, що і визначає актуальність теми дослідження. Участь України в євроінтеграційних процесах є додатковим фактором посилення актуальності пізнання проблеми адміністративного розсуду. Мета дослідження висвітлити вимоги до адміністративного розсуду в Україні та державах Європейського Союзу. Наголошується, що в умовах необхідності постійного вдосконалення діяльності органів публічного адміністрування задля найкращого забезпечення людських прав проблематика різних аспектів діяльності адміністративних органів (зокрема, застосування адміністративного розсуду) набуває перманентного характеру. Зазначається, що для національної системи права адміністративний розсуд є відносно новим правовим інститутом. Під час перебування у складі радянської держави цю тематику фактично не висвітлювала тогочасна юриспруденція, були відсутні фундаментальні дослідження цього правового інституту. Аналізується нормативне закріплення адміністративного розсуду в німецькому законодавстві (Законі про адміністративні процедури), а також у межах Ради Європи (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень органами адміністративної влади). Резюмується, що одним із напрямів подальшого вдосконалення діяльності вітчизняних адміністративних органів є зміна підходів до розуміння адміністративного розсуду, що дозволить посилити ефективність роботи органів публічної влади. При цьому за основу інтерпретації дискреції доцільно взяти сформований у межах держав Європейського Союзу концепт цього інституту права. Обґрунтовується, що адміністративний розсуд є тим засобом, що забезпечує ефективне виконання покладених на органи публічної влади повноважень; це спосіб виконання покладених на органи публічного адміністрування завдань із реалізації людських прав. Тому використання дискреції не може посягати на мету повноважень. Як подальший напрям наукових досліджень проблем адміністративного розсуду вказується відхід від догматичних аспектів сприйняття дискреції та зосередження уваги на практичних аспектах її реалізації.