ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ САМОЗАХИСТУ ЯК СПОСОБУ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Анотація

Стаття розглядає способи захисту цивільних прав, загальну характеристику та особливості їх здійснення. Право на захист у регулятивних правовідносинах визначено як правомочність будь-якого суб’єктивного цивільного права, відповідно до якого правовласник має «можливість» у разі порушення права висувати вимогу про захист порушеного цивільного права. При цьому характер і розмір вимоги визначити неможливо до тих пір, поки право ще не порушене. Розглянуто нормативне регулювання самозахисту цивільних прав та відшкодування шкоди у разі здійснення права на самозахист, а також умови такого відшкодування. У цій статті розглянуто чотири основні підходи до визначення самозахисту цивільних прав та їх проблематику. Наведено наукові підходи до розуміння самого поняття «самозахист» та законодавчі межі та випадки неприпустимості застосування самозахисту. Приділено увагу межам та принципам здійснення самозахисту та підпорядкованість цього способу захисту загальним нормам та принципам здійснення суб’єктивних цивільних прав. Проведено порівняння умов у кримінальному та цивільному праві, за яких дії оборонця можуть бути визнані правомірними у стані необхідної оборони у розрізі нападу та захисту. Розглянуто умови визнання дій особи, яка обороняється, правомірними у стані необхідної оборони та приділено увагу співвідношенню реальності нападу, посягання на чиїсь права чи інтереси та оборони як протидії зазначеним вище правопорушенням. Виділено способи самозахисту цивільних прав: необхідна оборона та крайня необхідність, визначено особливості та допустимість застосування таких способів захисту. У статті наведені заходи фактичного характеру, створені задля охорони прав громадян чи організацій, які можуть бути передбачені законом і випливають із зазвичай вжитих у суспільстві заходів такого роду та їх практичні приклади, що використовуються у суспільному житті, практичні випадки допустимості та перевищення допустимих меж здійснення зазначених способів захисту цивільних прав. Виокремлено питання стосовно того, що застосування необхідної оборони та дій в умовах крайньої необхідності можливе не тільки як засіб самозахисту прав та інтересів уповноваженої особи та інших осіб, але й для захисту інтересів держави та суспільства.