ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СПАДКУВАННЯ ОБОВ’ЯЗКУ ВІДШКОДУВАТИ ШКОДУ ТА СПЛАТИТИ НЕУСТОЙКУ

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню особливостей спадкування обов’язку відшкодувати завдану спадкодавцем шкоду та сплатити присуджену з нього за життя неустойку. Наголошено, що підлягають відшкодуванню збитки, завдані як у договірних, так і в недоговірних відносинах. Обґрунтовано висновок, що обов’язок відшкодувати шкоду, завдану спадкодавцем, а також сплатити присуджену з нього неустойку є не наступництвом у цивільно-правовій відповідальності, а елементом складу спадщини – спадковим пасивом. Такий обов’язок виконується у формі сплати певної грошової суми, а не передання речей в натурі, якщо договором між спадкоємцем та кредитором не встановлений інший порядок відшкодування шкоди (сплати неустойки). Потерпілий у спадкових правовідносинах набуває статусу кредитора спадкодавця (боржника), а тому порядок та строки виконання обов’язку відшкодувати шкоду та сплатити неустойку регулюються статями 1281, 1282 Цивільного кодексу України. Встановлено, що у сфері спадкового права суттєво звужено застосування принципу повного відшкодування збитків, зважаючи на таке: 1) обов’язок відшкодувати шкоду, завдану делінквентом і сплатити присуджену з нього неустойку, обмежується вартістю рухомого чи нерухомого спадкового майна; 2) потерпілий повинен дотримуватись порядку та строків пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців боржника, визначених у статтях 1281, 1282 Цивільного кодексу України; 3) потерпілий, який у шестимісячний строк не пред’явив вимоги до спадкоємців делінквента, що прийняли спадщину, позбавляється права вимоги; 4) розмір збитків та неустойки може бути зменшений судом. Право на пред’явлення відповідного позову виникає у спадкоємця після прийняття спадщини. Суд може зменшити завдані спадкодавцем збитки та присуджену з нього неустойку до розміру, меншого за вартість спадкового майна.