ДОГОВІР ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ефективності договору про спільну діяльність як інструменту післявоєнної відбудови України. Зазначено, що колосальні втрати вітчизняної економіки, знищення та руйнування інфраструктури зумовлюють об’єктивну необхідність у прийнятті оперативних та оптимальних рішень для їх негайного відновлення, відбудови міст, а також створення нових об’єктів цивільної інфраструктури з урахуванням великої кількості внутрішньо переміщених громадян України. Одним із ефективних інструментів відбудови вітчизняної інфраструктури є конструкція договору про спільну діяльність, який має своїм змістом об’єднання людських ресурсів, зусиль та/або майна для досягнення спільної для учасників такої діяльності мети. Проаналізовано основні кваліфікуючі ознаки договору про спільну діяльність. Ключовим у розумінні сутності та правової природи договорів про спільну діяльність є спільність та єдність мети учасників у контексті здійснення певної діяльності, а також об’єднання їхніх зусиль для досягнення цієї мети. Це, своєю чергою, зумовлює: а) специфіку суб’єктного складу опосередковуваних досліджуваною договірною конструкцією правовідносин, зокрема, відсутність у них чіткого визначення статусу кредитора і боржника; б) своєрідність побудови змісту правовідносин, зокрема, відсутність кореспондуючих, протилежно спрямованих прав та обов’язків. Доведено, що правова конструкція договору про спільну діяльність є найбільш оптимальним і максимально гнучким інструментом відновлення зруйнованих і пошкоджених об’єктів інфраструктури, адже, по-перше, дає учасникам можливість діяти спільно та скоординовано без створення юридичної особи; по-друге, дозволяє учасникам вирішити питання правового статусу виділеного для спільної діяльності майна і правового режиму власності на результати спільної діяльності самостійно на основі домовленостей; по-третє, дозволяє залучити велику кількість інвесторів і значні ресурси для досягнення мети спільної діяльності. При цьому відзначимо, що у такій спільній діяльності із післявоєнної відбудови знаходять свій прояв: а) особливості участі держави Україна та іноземних держав у цивільно-правових відносинах; б) специфічне органічне поєднання публічних і приватних інтересів; в) можливість залучення значних фінансових, професійних, творчих ресурсів, досвіду і знань, що підвищує ефективність, результативність спільної діяльності та ймовірність досягнення бажаної для учасників такої діяльності мети.