ЧАСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДНОСИН ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Анотація

Ця праця присвячена науковому аналізу розвитку та правового опосередкування відносин щодо забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Встановлені законом засоби розглядаються з огляду на їхнє призначення як додаткові заходи, що покликані гарантувати інтереси кредитора у разі порушення обов’язків з боку боржника. Тож у темпоральному вимірі вони мають два сутнісні прояви, які де-факто реалізують подвійне призначення забезпечень: як стимулу до належного та своєчасного виконання обов’язку та шляхом надання можливості реально виконати його з інших джерел, а іноді навіть додатково покарати порушника. Розглянуті доктринальні концепції щодо застосування засобів, котрі, будучи спрямованими проти несправних виконавців та виконуючи роль спонукання до виконання, гарантували б виконання. Вивчено питання про відділення захисного та стимулюючого елементів з урахуванням темпорального розмежування моментів їхнього виникнення та часу існування. Перша стадія починається від часу укладення забезпечувальної угоди як акцесорного елементу регулятивного відношення та триває до моменту порушення забезпеченого суб’єктивного права. Друга стадія забезпечення розпочинається від часу правопорушення, тобто вже в межах охоронного відношення. На ній забезпечувальні заходи набувають дієвості, «включаються», що виявляється у виникненні відповідного додаткового обов’язку несправного боржника чи третьої особи, пов’язаного з усуненням порушення основного (забезпеченого) матеріального права кредитора. Автор наголошує на невиправданому змішуванні законодавцем указаних функцій, що часто призводить до підміни забезпечувального характеру відповідальністю. Нинішнє нормативне зведення докупи у главі 49 ЦКУ всіх способів забезпечення виконання зобов’язань: тих, що є засобами цивільно-правової відповідальності (неустойка, завдаток), і ті, що такими не є (гарантія, порука, застава), є досить спрощеним підходом, неправильним по суті, бо зазначені функції мають свій прояв у різні періоди розвитку правовідношення. Пропонується виключити неустойку із переліку способів забезпечення виконання зобов’язання, бо вона не відповідає програмним засадам вказаного інституту цивільного права.