СТЯГНЕННЯ ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМИ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ У ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ

Анотація

Статтю присвячено аналізу такого різновиду спеціальних способів захисту цивільних прав у договірних зобов’язаннях, як стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Висловлено авторське спостереження, що у сфері вивчення природи спеціальних способів захисту договірних прав здебільшого дослідники приділяли увагу саме загальним способам захисту, мимоволі залишали поза увагою систематизацію спеціальних. Установле- но, що чимало способів захисту договірних прав, закріплених у спеціальних нормах цивіль- ного законодавства, за своєю сутністю також є деталізацією й адаптацією до специфіки договірних правовідносин загальних способів захисту цивільних прав, що знаходять своє закріплення в положеннях частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Обґрунтовано притаманність стягненню процентів за користування чужими грошовими коштами подвійної правової природи. У найбільш загальних рисах можливість стягнення процентів за корис- тування чужими грошовими коштами закріплена у статті 536 Цивільного кодексу України, яка включає у свій зміст і зобов’язання щодо їх сплати за належного виконання учасниками договірних правовідносин взятих на себе зобов’язань (договір позики, кредитний договір, договір банківського вкладу, договір банківського рахунка), і зобов’язання, які виникають у божників унаслідок невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків, відповід- не порушення договірних прав їхніх контрагентів (договір купівлі-продажу, договір ренти). У першому випадку сплата процентів за користування чужими грошовими коштами за сво- єю сутністю є грошовим зобов’язанням, має характер звичайної договірної умови і наявна в кожному правовідношенні, опосередковуваному вказаними договірними конструкціями. Натомість у другому випадку сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є забезпеченим законом правовим прийомом, застосовуваним кредитором унаслідок пору- шення (прострочення) боржником договірного грошового зобов’язання в рамках реалізації захисту своїх порушених суб’єктивних прав, що випливають із договірних правовідносин, та відповідно виконує компенсаційно-захисну функцію.