ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК СУБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Анотація

Статтею розглядається питання можливості штучного інтелекту, а саме: великих мовних моделей та генеративних моделей у їхньому сучасному вираженні (далі – штучний інтелект), бути суб’єктом права інтелектуальної власності. Актуальність теми зумовлена зростаючим обсягом застосування штучного інтелекту у різних сферах суспільних відносин та його участю у створенні об’єктів права інтелектуальної власності. Встановлено, що, незважаючи на здатність штучного інтелекту до створення об’єктів права інтелектуальної власності, чинне законодавство України не передбачає надання йому правового статусу суб’єкта права інтелектуальної власності. Проаналізовано чинне законодавство України і встановлено, що, попри роль штучного інтелекту у створенні об’єктів права інтелектуальної власності, відповідні права виникають виключно у розробника програми (штучного інтелекту) або користувача штучного інтелекту. Наслідком цього є визнання результатів, створених штучним інтелектом, об’єктами права інтелектуальної власності без визнання ролі штучного інтелекту у такому створенні. Питання потенційної правосуб’єктності досліджується з урахуванням функціональних характеристик штучного інтелекту та їх порівнянням із характеристиками, що властиві фізичним особам. Для порівняння штучного інтелекту та фізичної особи у здатності бути суб’єктом права інтелектуальної власності проаналізовано властивості та принципи функціонування штучного інтелекту у його технічному вимірі на основі публікацій, що присвячені технічним аспектам його роботи та навчання. Встановлено, що штучний інтелект діє на підставі алгоритмічного характеру процесів, які базуються на заданих параметрах та вхідних даних. Доведено, що алгоритмічний характер процесів, які здійснюються штучним інтелектом, свідчить про відсутність власної волі та усвідомлення значення дій. У результаті дослідження встановлено, що на сучасному етапі штучний інтелект не володіє характеристиками та властивостями, які необхідні для визнання його суб’єктом права інтелектуальної власності. Встановлено, зокрема, що відсутність власної волі та усвідомлення дій унеможливлює самостійне здійснення та несення прав і обов’язків, що є необхідною передумовою правосуб’єктності. Зроблено висновок про відсутність підстав і доцільності для надання штучному інтелекту правового статусу суб’єкта права інтелектуальної власності.