ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЯК МЕТАПРИНЦИП КОНСТИТУЦІЙНОГО ПОРЯДКУ: ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ТА МЕЖІ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено правовладдя як метапринцип конституційного порядку та визначено його загально-правову природу й межі конституційної інтерпретації. Актуальність теми зумовлена відсутністю цілісної концептуалізації верховенства права, яка б узгоджувала його нормативно-ціннісний, структурний і функціональний виміри, що ускладнює забезпечення внутрішньої узгодженості правової системи та формування сталої судової практики. Обґрунтовано, що правовладдя не зводиться до сукупності окремих елементів (юридична визначеність, заборона свавілля, доступ до правосуддя), а має характер метапринципу і виступає нормативною підставою легітимності самої конституційної системи. Визначено три виміри правовладдя: онтологічний – як умову існування права в його нормативній якості; структурний – як критерій узгодженості та ієрархічної впорядкованості норм; інтерпретаційний – як методологічну основу тлумачення та застосування національного права. Відзначено, що правовладдя виконує подвійну функцію: обмежувальну, встановлюючи межі дискреції органів публічної влади, та конститутивну, визначаючи параметри легітимності правового регулювання. Доведено, що правовладдя функціонує як метавторинна норма, яка дозволяє розмежувати формальну і субстантивну конституційність та виявити межі допустимого конституційного розвитку. Воно одночасно легітимує активну роль конституційної юрисдикції та окреслює межі інтерпретації, запобігаючи довільному судовому нормотворенню. Акцентовано, що співвідношення правовладдя та народного суверенітету не є конфліктним за своєю природою. Конституційна демократія передбачає, що воля більшості реалізується в межах і через право, а тому не може бути джерелом свавілля. Правовладдя не заперечує демократію, а визначає її умови можливості: воно гарантує, що демократичне самоврядування відбувається в нормативних межах, які забезпечують повагу до людських прав та недоторканність основ конституційного ладу. Зроблено висновок, що правовладдя є структуроутворювальним ядром конституційного порядку, яке забезпечує його внутрішню цілісність, ціннісну спрямованість і стійкість в умовах суспільних трансформацій.