СПІВВІДНОШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ І СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДСТАВ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ РІШЕННЯМИ, ДІЯМИ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Анотація

У статті досліджено підстави виникнення зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури. Вихідною тезою є конкуренція двох правових режимів: спеціального (ст. 1176 ЦК України у взаємозв’язку із Законом № 266/94-ВР) та загального (ст. 1176 ч. 6 у поєднанні зі ст. 1174 ЦК України), що застосовується до «інших» незаконних актів прокурорської діяльності. На основі системного тлумачення норм ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Закону України «Про прокуратуру» обґрунтовано критерії протиправності як виходу за межі законних повноважень та порушення процесуальних гарантій. Запропоновано алгоритм кваліфікації правовідносин і вибору належної підстави позову залежно від наявності процесуального «тригера» (виправдувальний вирок, закриття провадження з реабілітуючих підстав тощо), суб’єкта, якому завдано шкоди, і способу фіксації незаконності. Узагальнення Верховного Суду використано для виокремлення типових помилок сторін щодо належного боржника (держава), предмета вимог, попереднього адміністративного порядку та доказування причинного зв’язку, розміру майнової й моральної шкоди.
Окремо проаналізовано конвенційні стандарти Європейського суду з прав людини щодо права на компенсацію за незаконне позбавлення свободи та вимоги до ефективного засобу юридичного захисту (статті 5 § 5 і 13 Конвенції). Зроблено висновок, що узгоджене застосування спеціального і загального режимів підвищує передбачуваність судової практики та забезпечує дієвість відшкодування шкоди у спорах, пов’язаних з діяльністю органів прокуратури.