РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено комплексне науково-правове дослідження реформування кримінально-виконавчої системи України в умовах воєнного стану та європейської інтеграції. Доведено, що сучасна трансформація пенітенціарної політики зумовлена переходом від карально-репресивної моделі до гуманістично орієнтованої системи, спрямованої на забезпечення прав людини, ресоціалізацію засуджених та зниження рівня рецидивної злочинності. Проаналізовано нормативні засади функціонування кримінально-виконавчої системи, включно з конституційними принципами, кримінально-виконавчим законодавством, законодавством про пробацію та стратегічними актами державної політики у сфері виконання покарань. Виявлено системні проблеми реалізації реформ, пов’язані з інституційною інерцією, ресурсними обмеженнями, управлінськими дисфункціями та невідповідністю правозастосовчої практики міжнародним стандартам поводження з особами, позбавленими волі. Особливу увагу приділено цифровій трансформації пенітенціарної системи як інструменту підвищення прозорості, ефективності управління та гарантій дотримання прав людини в місцях несвободи. Наголошено, що реформування кримінально-виконавчої системи має міждисциплінарний характер і потребує поєднання правових, організаційних та соціально-управлінських підходів. Доведено, що сталий розвиток пенітенціарної сфери можливий лише за умов підвищення професійних стандартів діяльності персоналу, зміцнення механізмів громадського контролю, впровадження антикорупційних інструментів і розвитку альтернативних форм виконання покарань. Запропоновано розглядати пенітенціарну реформу як складову ширшої трансформації сектору правосуддя, орієнтованої на утвердження верховенства права, поваги до людської гідності та інтеграцію України до європейського правового простору. Обґрунтовано необхідність системного поєднання інституційного оновлення, імплементації європейських пенітенціарних стандартів і технологічної модернізації. Зроблено висновок, що ефективність реформ визначається узгодженістю законодавчих змін із практикою їх застосування, належним ресурсним забезпеченням і формуванням довгострокової державної стратегії гуманізації виконання покарань.