ПРАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правотворчої діяльності суб’єктів публічного права в контексті трансформації системи публічного управління України. Актуальність теми зумовлена набранням чинності Законом України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 р. № 3354-ІХ, який визначив оновлену модель суб’єктного складу правотворення, процедурні засади прийняття нормативно-правових актів і механізми забезпечення їх законності. Особливу увагу приділено проблемі розмежування понять «інші органи державної влади» та «інші суб’єкти публічного права», що має принципове значення для визначення меж їх компетенції. У роботі обґрунтовано, що правотворча діяльність є формою здійснення публічної влади, має владний і похідний характер, здійснюється в межах визначеної законом компетенції та підпорядковується принципам законності, ієрархії нормативних актів і пропорційності. Проаналізовано правову природу наказів міністерств як основної форми реалізації їх правотворчих повноважень відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», зокрема вимоги щодо державної реєстрації, офіційного оприлюднення, набрання чинності, оскарження та скасування. Встановлено, що запроваджені механізми контролю – державна реєстрація, судовий перегляд, можливість скасування актів Кабінетом Міністрів України – формують систему гарантій легітимності підзаконної нормотворчості. Окремо розглянуто правотворчу діяльність центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, акти яких приймаються у формі наказів, постанов, рішень або розпоряджень залежно від функціональної спеціалізації органу. Підкреслено значення процедурних стандартів, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру» та законодавством про регуляторну політику, як інструментів імплементації принципів належного врядування, прозорості та участі громадськості. Зроблено висновок, що чинне законодавство формує комплексну та ієрархічно впорядковану модель правотворчої діяльності органів виконавчої влади, однак потребує подальшої доктринальної конкретизації критеріїв відмежування нормативних і адміністративних актів та удосконалення механізмів запобігання нормативній інфляції.