ДОВЕДЕННЯ ФАКТУ НАЯВНОСТІ ШЛЮБУ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ПІДХІД

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу проблем доказування факту шлюбу в контексті стрімкої цифровізації правосуддя та суспільних відносин в Україні. Актуальність теми зумовлена значною кількістю правових колізій та практичних перешкод, з якими стикаються адвокати та їхні клієнти під час реалізації права на розірвання шлюбу, особливо в умовах воєнного стану. Центральною проблемою є надмірний формалізм судів першої інстанції, які, незважаючи на позицію Верховного Суду, продовжують необґрунтовано вимагати надання оригіналу або дубліката свідоцтва про шлюб як єдиного доказу, що підтверджується дослідженнями автора. Ця вимога ігнорує онтологічну сутність доказування, де первинним є факт державної реєстрації у відповідних реєстрах, а не паперовий носій. Така практика розглядається як порушення права на справедливий суд та доступ до правосуддя. Окремо досліджується правова колізія між законами вищої юридичної сили про електронний документообіг, які прирівнюють кваліфікований електронний підпис (КЕП) до власноручного, та підзаконними актами (Правилами ДРАЦС). Органи ДРАЦС на місцях часто відмовляються визнавати договори, підписані КЕП, для видачі дублікатів свідоцтв, що створює замкнене коло перешкод для адвокатів. У статті проаналізовано міжнародний досвід, де акцент зроблено на даних реєстрів, а також необхідність усунення технічних прогалин і консерватизму правозастосування в Україні.