ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРИМУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ

Анотація

Стаття присвячена комплексному науковому аналізу гарантій прав і свобод людини у кримінальному провадженні крізь призму застосування заходів процесуального примусу. Виходячи з того, що кримінальне провадження є однією з найбільш інтенсивних форм втручання держави у сферу особистої свободи, приватного життя та майнових прав особи, у роботі обґрунтовується теза про визначальну роль процесуальних гарантій як інструменту стримування державного примусу та забезпечення легітимності кримінальної юстиції. У статті доводиться, що гарантії прав і свобод людини у кримінальному процесі не зводяться до декларативних положень або формального переліку процесуальних прав, а становлять багаторівневий механізм правового захисту, який має нормативний, інституційний і функціональний вимір. Обґрунтовано, що саме через систему процесуальних гарантій забезпечується перетворення примусових заходів із потенційно репресивних інструментів на правові засоби забезпечення завдань кримінального провадження. Наголошується, що відсутність або формальний характер реалізації таких гарантій призводить до «формальної законності», за якої зовнішнє дотримання процесуальної форми не супроводжується реальним захистом прав особи. У роботі проаналізовано положення Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, практику Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Особливу увагу приділено стандартам Європейського суду з прав людини щодо пропорційності втручання, ефективного судового контролю та недопустимості перетворення тимчасових процесуальних обмежень на приховані форми покарання до ухвалення обвинувального вироку. Обґрунтовується висновок, що гарантії прав і свобод людини у кримінальному провадженні виконують функцію системного обмежувача публічної влади, визначають межі допустимого державного втручання та формують критерії правомірності застосування заходів процесуального примусу. У підсумку доводиться, що ефективність кримінального провадження має оцінюватися не лише з позицій результативності розслідування, а передусім через рівень дотримання прав людини, який є ключовим індикатором демократичності та справедливості кримінальної юстиції.