ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПАТЕНТНОЇ КОНВЕНЦІЇ: ПРАВОВІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ПЕРЕДУМОВИ

Анотація

Європейська інтеграція України у сфері охорони інтелектуальної власності зумовлює необхідність комплексного переосмислення національної моделі правової охорони винаходів та її адаптації до європейського патентного простору. Одним із ключових елементів цього процесу є потенційне приєднання України до Конвенції про видачу європейських патентів від 5 жовтня 1973 року (Європейської патентної конвенції, ЄПК), що означатиме не лише запровадження додаткового маршруту набуття патентних прав, а й входження держави до інституційної системи Європейської патентної організації. У статті обґрунтовано, що приєднання до ЄПК необхідно розглядати як комплексну правову та інституційну реформу, здатну змінити функціональне призначення національного патентного відомства, структуру патентної експертизи, модель взаємодії з заявниками та місце національної патентної системи в інноваційній політиці держави. Особливу увагу приділено співвідношенню ЄПК і права Європейського Союзу. Доведено, що ЄПК не є складовою acquis ЄС, а членство у Європейській патентній організації формально не становить юридичної передумови вступу до Європейського Союзу. Водночас практика держав-членів ЄС свідчить про усталену модель, за якої участь у ЄПК фактично стала важливим інституційним елементом інтеграції до європейського дослідницького, технологічного та інноваційного простору. Проаналізовано потенційні наслідки приєднання для УКРНОІВІ, зокрема перерозподіл заявочного навантаження між національним і європейським маршрутами, ризики втрати експертної компетентності та можливості переорієнтації відомства на високоякісну експертизу, патентно-інформаційні сервіси, цифровізацію і міжнародну кооперацію. На підставі порівняльного аналізу досвіду Польщі, Румунії, Литви, Латвії, Хорватії, Сербії та Чорногорії встановлено, що членство в ЄПК не породжує єдиної моделі розвитку національного патентного відомства: фактичні наслідки залежать від економічної структури держави, якості інституцій, кадрової політики та обраного способу інтеграції. Запропоновано авторську трирівневу модель підготовки України до приєднання до ЄПК, що охоплює нормативний, інституційний та функціональний рівні. Обґрунтовано, що поетапна реалізація цієї моделі до моменту ратифікації здатна мінімізувати ризики інституційного послаблення національної системи та перетворити членство у Європейській патентній організації на інструмент її якісної модернізації. Додатково визначено процедурні передумови вступу України до ЄПК, включаючи отримання запрошення Адміністративної ради Європейської патентної організації, синхронізацію національної імплементації з датою набрання Конвенцією чинності для України, а також необхідність збереження міжнародної експертної спроможності УКРНОІВІ як міжнародного пошукового органу та органу міжнародної попередньої експертизи за Договором про патентну кооперацію.