ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОБІЗНЕСУ

Анотація

У статті досліджуються правові засади економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення в контексті забезпечення сталого розвитку агробізнесу. З позицій історичного розвитку висвітлено правові передумови формування принципу ефективного землекористування, сучасні наукові підходи до проблеми відтворення родючості ґрунтів та негативні наслідки надмірної розораності земель. Розглянуто правову природу консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель, правила та порядок її виконання, особливості економічного стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють землеохоронні заходи. Обґрунтовано, що нормативна база економічного стимулювання охорони земель має розглядатися не лише як інститут земельного права, а й як важливий елемент механізму правового забезпечення функціонування агробізнесу, оскільки якісний стан земельних ресурсів безпосередньо впливає на ефективність господарської діяльності, конкурентоспроможність суб’єктів агробізнесу та продовольчу безпеку держави. Встановлено, що чинне законодавство формує систему правових стимулів і обмежень, спрямованих на поєднання приватних інтересів землевласників і землекористувачів із публічним інтересом суспільства у збереженні земельного фонду та відтворенні родючості ґрунтів. Зроблено висновок про необхідність подальшого вдосконалення правового механізму економічного стимулювання охорони земель як одного з пріоритетних напрямів законодавчої діяльності у сфері агробізнесу в умовах євроінтеграції, втілення принципів його сталого розвитку та повоєнного відновлення України. Висловлено думку, що сучасне ведення агробізнесу як одного з надважливих чинників життєзабезпечення держави та суспільства неможливе без високотехнологічного, екологічно безпечного та економічно доцільного використання земель сільськогосподарського призначення, адже земля залишається основним засобом виробництва у сільському господарстві та ключовим ресурсом функціонування агробізнесу. Водночас наголошено, що сучасна модель ведення агробізнесу потребує переосмислення традиційних підходів до використання земельних ресурсів. Орієнтація виключно на досягнення короткострокового економічного ефекту часто супроводжується виснаженням ґрунтів, порушенням екологічно збалансованої структури земельних угідь та погіршенням їх якісного стану. З огляду на це особливого значення набуває формування ефективного правового механізму економічного стимулювання суб’єктів агробізнесу до здійснення землеохоронних заходів, відновлення родючості ґрунтів та консервації деградованих і малопродуктивних земель. Підкреслено, що економічні стимули повинні розглядатися не лише як інструмент реалізації державної політики у сфері охорони земель, а й як складова правового забезпечення сталого розвитку агробізнесу, що поєднує приватні інтереси суб’єктів господарювання з публічними інтересами суспільства у збереженні земельного фонду України.