ЗАРУБІЖНІ КОНЦЕПЦІЇ ЗАПОБІГАННЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ: ПРАВОВІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПРЕВЕНТИВНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті досліджено зарубіжні концепції запобігання домашньому насильству. Обґрунтовано, що у зарубіжному науковому дискурсі відбувається поступовий перехід від вузької каральної моделі, зорієнтованої переважно на реагування після вчинення насильницького діяння, до інтегрованої превентивної моделі, яка поєднує кримінально-правові, цивільно-правові, поліцейські, судові, соціальні, освітні, медико-психологічні та громадські механізми. Доведено, що сучасні зарубіжні підходи розглядають домашнє насильство не як приватний сімейний конфлікт і не лише як окремий акт фізичного впливу, а як складне соціально-правове явище, пов’язане із системним контролем, примусом, ізоляцією, психологічним виснаженням, економічною залежністю, переслідуванням, сексуальним примусом, маніпулюванням дітьми та іншими формами обмеження автономії постраждалої особи. Систематизовано основні зарубіжні концепції запобігання домашньому насильству, зокрема гендерно-правозахисну, концепцію примусового контролю, концепцію громадського здоров’я, освітньо-профілактичну, ризик-орієнтовану поліцейську, судово-захисну, кримінально-юстиційну, концепцію роботи з кривдниками, інтерсекційну, культурно-релігійну та громадоорієнтовану концепції. Розкрито, що кожна з них акцентує увагу на окремому вимірі проблеми: гендерній нерівності, правах людини, оцінці ризиків, ранній профілактиці, судовому захисті, міжвідомчій взаємодії, зміні поведінки кривдника, захисті вразливих груп або ролі громади. Окрему увагу приділено практичним ризикам застосування зарубіжних підходів, зокрема надмірній вірі у криміналізацію, формалізації поліцейського реагування, неправильному визначенню основного агресора, обмеженій ефективності захисних приписів без соціального супроводу, вторинній віктимізації постраждалих осіб, недостатній увазі до постсепараційного насильства, економічних і житлових чинників, а також культурної нечутливості сервісів допомоги. Зроблено висновок, що для України значення зарубіжного досвіду полягає не у механічному запозиченні окремих правових інститутів, а у формуванні цілісної інтегрованої системи запобігання домашньому насильству. Така система має бути здатною реагувати не лише на факт уже вчиненого насильства, а й на його причини, ризики, повторюваність, латентність, постсепараційний контроль і довгострокові наслідки для постраждалих осіб. Перспективним для України є поєднання кримінально-правового реагування, цивільно-правового захисту, поліцейської оцінки ризиків, судового супроводу, програм для кривдників, освітньої профілактики, доступних сервісів підтримки та спеціальних заходів захисту вразливих груп.