ІНСТИТУТ МЕДІАЦІЇ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ: СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

В статті здійснено аналіз проблемних питань в процесі застосування медіації в адміністративному судочинстві. Проаналізовано статистичні дані за 2025 рік щодо завершення розгляду справ шляхом застосування медіації в адміністративному, цивільному та кримінальному судочинстві. Встановлено, що основним способом вирішення правових спорів в Україні й надалі залишається їх судовий розгляд. Окреслено основні відмінності між процедурами врегулювання спору за участі судді та медіації, які мають суттєві процесуальні відмінності. Водночас альтернативні механізми врегулювання конфліктів поки що не набули широкого практичного застосування. Серед основних причин низького рівня або взагалі відсутності застосування медіації в адміністративних справах в судах є нерівність процесуального становища сторін, оскільки одним з учасників завжди виступає суб’єкт владних повноважень, наділений публічно-владними управлінськими функціями. В Україні досі відсутні єдині стандарти професійної підготовки медіаторів, чітко визначені підходи до оцінювання якості їхньої діяльності та дієві механізми юридичної відповідальності. Додатковою проблемою є відсутність єдиного державного реєстру медіаторів, унаслідок чого інформація про фахівців залишається розпорошеною між окремими професійними об’єднаннями, кожне з яких веде власний перелік. Така ситуація ускладнює пошук компетентних медіаторів, знижує рівень відкритості процедури та суспільної довіри до неї, а також ускладнює належну взаємодію між учасниками медіації й органами державної влади. Особливе значення ці питання мають у сфері публічно-правових спорів, де від медіатора вимагаються не лише розвинені навички ведення переговорів, а й високий рівень професійної обізнаності у сфері адміністративного права, адміністративних процедур і засад функціонування публічної служби. Ще одним чинником, який стримує поширення медіації у сфері публічно-правових відносин, є недостатній рівень довіри громадян до органів державної влади. За таких умов учасники спорів значно частіше надають перевагу судовому захисту своїх прав, розглядаючи суд як більш незалежний і надійний механізм вирішення конфліктів із суб’єктами владних повноважень.