ВЗАЄМОДІЇ ПРИВАТНОГО І ПУБЛІЧНОГО ПРАВА В ПРОЦЕСАХ РЕКОДИФІКАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

У статті зазначається, що конвергенція приватного і публічного у цивільному праві є об’єктивним процесом, що відбувається у межах системи права і правової системи загалом. Тільки в єдності інтересів приватних і публічних (у розумінні інтересів державних і місцевого самоврядування), гармонійному збалансуванні їх меж впливу цивільно-правове регулювання здатне забезпечити досягнення основної своєї мети. Остання полягає у сталому розвитку і належному захисті особистих немайнових і майнових відносин та формуванні правової моделі унеможливлення зловживань, зокрема, з боку держави чи місцевої влади у випадках їх участі в приватних правовідносинах. Акцентовано увагу на тому, що 17 травня 2024 р. Комітетом міністрів Ради Європи була ухвалена Рамкова конвенція про штучний інтелект і права людини, демократію та верховенство права (Framework Convention on Artificial Intelligence and human rights, democracy and the rule of law). Це перший свого роду глобальний юридично обов’язковий міжнародний договір, що має слугувати безпечному використанню штучного інтелекту – дотримання спільних стандартів у сфері функціонування зазначених цінностей в цифровому середовищі. 15 травня 2025 р. Україна підписала цей міжнародний документ. Наголошено та тому, що вже сьогодні, ще до моменту ратифікації конвенції (з урахуванням очевидних загроз і ризиків подальшого неконтрольованого розвитку ШІ), перед юристами постала необхідність розробки низки законопроектів щодо врегулювання відповідних суспільних відносин. У межах національної правової системи – засобами приватного і публічного права важливо у законодавстві заповнити прогалини, наявні та потенційні, що пов’язані зі швидким технологічним прогресом. З-поміж іншого, йдеться про цивільно-правову охорону приватності та безпеку інновацій. Зроблено висновок про те, що ЖК України базувався на моделі адміністративного розподілу житла, за якою держава виступала головним власником і розпорядником житлового фонду, а реалізація права на житло громадянином залежала від його місця в черзі та формальних критеріїв обліку. В той час, як Закон № 4751-IX базується на моделі доступності, за якою держава створює фінансові, договірні та інституційні механізми, що дозволяють особі самостійно реалізувати право на житло шляхом оренди або набуття у власність.