СТАТУТ ООН ЯК МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОСНОВА ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ, СТОРОНАМИ ЯКИХ Є МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2026.3.30Ключові слова:
Статут ООН, міжнародні організації, мирне врегулювання міжнародних спорів, міжнародна правосуб’єктність, установчий акт, Міжнародний Суд ООН, консультативна юрисдикція, core rules.Анотація
У статті досліджено місце Статуту Організації Об’єднаних Націй у міжнародно-правовій основі врегулювання спорів, сторонами або учасниками яких є міжнародні організації. Обґрунтовано, що значення Статуту не обмежується його роллю установчого договору ООН. Він одночасно визначає правові засади функціонування Організації, закріплює основні принципи сучасного міжнародного права, зокрема принцип мирного врегулювання міжнародних спорів, систематизує головні засоби такого врегулювання та створює інституційну основу для участі органів ООН і Міжнародного Суду ООН у відповідних процесах. Особливу увагу приділено співвідношенню пункту 3 статті 2 та статті 33 Статуту. Доведено, що пункт 3 статті 2 безпосередньо адресований державам-членам і сам по собі не встановлює договірного обов’язку для міжнародних організацій. Водночас принцип мирного врегулювання, закріплений у Статуті, має ширше загальне міжнародно-правове значення й визначає нормативний та інтерпретаційний контекст діяльності міжнародних організацій. Перелічені у статті 33 мирні засоби утворюють відкриту й неієрархічну систему загальновизнаних процедур, якими можуть користуватися й міжнародні організації. Їх доступність, однак, не означає існування загального обов’язку застосувати певну процедуру або послідовно переходити від переговорів до арбітражу чи судового розгляду. Вибір конкретного засобу залежить від характеру спору, компетенції організації, згоди сторін, lex specialis та правил відповідного форуму. Статут ООН розглянуто як центральну, але не самодостатню складову системи core rules (засадничих, базових правил), що визначають вихідні нормативні, компетенційні, процедурні та інституційні параметри врегулювання конкретного спору. Включення Статуту Міжнародного Суду ООН до установчої системи Організації надає цій основі судово-юрисдикційного виміру, хоча позовне провадження перед Судом залишається доступним лише державам. Зроблено висновок, що Статут ООН не встановлює завершеного процесуального режиму для всіх спорів за участю міжнародних організацій, а формує загальну правову рамку, у межах якої конкретні права, обов’язки, юрисдикційні підстави та порядок врегулювання визначаються установчими актами організацій, спеціальними договорами, арбітражними угодами, нормами про імунітети й відповідальність, а також правилами відповідних процедур.
Посилання
Войціховський А. В. Міжнародне право : підручник. Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2020. 544 с.
Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право : навч. посіб. Київ : Юрінком Інтер, 2025. 628 с.
Brölmann C. The Institutional Veil in Public International Law: International Organisations and the Law of Treaties. Oxford; Portland: Hart Publishing, 2007. P. 113–123. DOI: 10.5040/9781472564054.
Peters A. L’acte constitutif de l’organisation internationale. Droit des organisations internationales / Sous la direction de E. Lagrange, J.-M. Sorel. Paris : LGDJ : Lextenso éditions, 2013. P. 201–245.
Vienna Convention on the Law of Treaties, done at Vienna on 23 May 1969. United Nations, Treaty Series. 1980. Vol. 1155. P. 331. URL: https://legal.un.org/ilc/texts/ instruments/english/conventions/1_1_1969.pdf (дата звернення: 22.06.2026).
Fassbender B. The United Nations Charter as the Constitution of the International Community. Leiden ; Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2009. 216 p.
Alvarez J. E. The Impact of International Organizations on International Law. Leiden; Boston: Brill Nijhoff, 2017. 479 p.
Remiro Brotóns A. The Law of Treaties. The Cambridge Companion to the International Court of Justice / ed. by C. Espósito, K. Parlett. Cambridge : Cambridge University Press, 2023. P. 303–331.
Certain Expenses of the United Nations (Article 17, paragraph 2, of the Charter), Advisory Opinion of 20 July 1962. I.C.J. Reports 1962. P. 151. URL: https://www.icj-cij.org/sites/ default/files/case-related/49/049-19620720-ADV-01-00-EN.pdf (дата звернення: 22.06.2026).
Legality of the Use by a State of Nuclear Weapons in Armed Conflict, Advisory Opinion. I.C.J. Reports 1996. P. 66. URL: https://icj-cij.org/sites/default/files/case-related/93/093- 19960708-ADV-01-00-EN.pdf (дата звернення: 22.06.2026).
Quayle P. Treaties of a Particular Type: The ICJ’s Interpretative Approach to the Constituent Instruments of International Organizations. Leiden Journal of International Law. 2016. Vol. 29, Issue 3. P. 853–877. DOI: 10.1017/S0922156516000340.
Sato T. Evolving Constitutions of International Organizations: A Critical Analysis of the Interpretative Framework of the Constituent Instruments of International Organizations. The Hague; London; Boston: Kluwer Law International, 1996. 316 p.
Charter of the United Nations. San Francisco, 26 June 1945. United Nations Treaty Series. Vol. 1. URL: https://treaties.un.org/doc/source/docs/charter-all-lang.pdf (дата звернення: 14.06.2026).
Schermers H. G., Blokker N. M. International Institutional Law : Unity within Diversity. 7th rev. ed. Leiden : Brill/Nijhoff, 2025. 1409 p.
Macdonald R. St. J. The Charter of the United Nations as a World Constitution. International Law Studies. 2002. Vol. 75. P. 263-300. URL: https://digital-commons.usnwc. edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1426&context=ils (дата звернення: 22.06.2026).
Ahlborn C. The Rules of International Organizations and the Law of International Responsibility. International Organizations Law Review. 2011. Vol. 8, No. 2. P. 397–482. DOI: 10.1163/157237411X634970.
Simma B. From Bilateralism to Community Interest in International Law. Recueil des Cours de l’Académie de droit international de La Haye. Leiden, the Netherlands: Martinus Nijhoff, 1994. Vol. 250. P. 217-384.
Денисов В.Н. Статут ООН. Енциклопедія міжнародного права : у 3 т. Т. 3. М-Я / редкол.: Ю. С. Шемшученко, В. Н. Денисов (співголови) та ін. ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ : Академперіодика, 2019. С. 776–779.
Dupuy P.-M. The Constitutional Dimension of the Charter of the United Nations Revisited. Max Planck Yearbook of United Nations Law. 1997. Vol. 1. P. 1–33.
Tomuschat C. International Law: Ensuring the Survival of Mankind on the Eve of a New Century. Recueil des Cours de l’Académie de droit international de La Haye. Leiden, the Netherlands: Martinus Nijhoff, 1999. Vol. 281. P. 9–438.
Ziegler K. S. Article 104. The Charter of the United Nations: A Commentary / ed. by B. Simma et al. 4th ed. Oxford : Oxford University Press, 2024. Vol. II. P. 2783-2804. DOI: 10.1093/law/9780192864536.003.0125.
Convention on the Privileges and Immunities of the United Nations. New York, 13 February 1946. United Nations Treaty Series. Vol. 1. P. 15 ; Vol. 90. P. 327. URL: https:// treaties.un.org/doc/Treaties/1946/12/19461214%2010-17%20PM/Ch_III_1p.pdf (дата звернення: 22.06.2026).
Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations, Advisory Opinion. I.C.J. Reports 1949. P. 174–188. URL: https://www.icj-cij.org/sites/default/files/case- related/4/004-19490411-ADV-01-00-EN.pdf (дата звернення: 22.06.2026)
Білоцький С.Д. Право міжнародних організацій. Міжнародне публічне право: підручник: у 2 т. / [В.В. Мицик, М.В. Буроменський, М.М. Гнатовський та ін.]; за заг. ред. В.В. Мицика. Т. 2 : Основні галузі. Харків : Право, 2018. С. 182–211.
Chesterman S., Johnstone I., Malone D. M. Law and Practice of the United Nations : Documents and Commentary. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2016. 741 p.
Bekker P. H. F. The Legal Position of Intergovernmental Organizations : A Functional Necessity Analysis of Their Legal Status and Immunities. 2nd rev. ed. Leiden ; Boston : Brill/ Nijhoff, 2025. 354 p.
Shpakovych O. M., Vladyka S. A. Constituent Instruments of International Organizations as a Special Source of the Law of International Organizations. Statute Law Review. 2019. Vol. 40, Issue 3. P. 236–248. DOI: 10.1093/slr/hmy006.
Cot J.-P. United Nations Charter. Max Planck Encyclopedia of Public International Law. Oxford Public International Law. URL: https://opil.ouplaw.com/display/10.1093/ law:epil/9780199231690/law-9780199231690-e539?rskey=Nhps6X&result=2&prd=OPIL (дата звернення: 22.06.2026).
Кононенко М. О. Ґенеза принципу мирного вирішення міжнародних спорів. Травмований світ: сучасні конфлікти та управління ними : монографія / Л. М. Алексеєнко, Л. М. Герасіна, А. Ю. Кравець та ін. ; Аналітичний центр сучасної гуманітаристики. Харків : Право, 2026. С. 142–180. DOI: 10.31359/9786178848514.
Кононенко М. О. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів у діяльності міжнародних організацій. Scientific development in a changing world. Proceedings of the 3rd International scientific and practical conference. SPC “Sci-conf.com.ua”. Lviv, Ukraine. 2026. С. 865–871. URL: https://sci-conf.com.ua/wp-content/uploads/2026/03/SCIENTIFIC- DEVELOPMENT-IN-A-CHANGING-WORLD-16-18.03.2026.pdf (дата звернення: 24.06.2026).
Weil E. L’obligation de règlement des différends à la charge des organisations internationales : thèse de doctorat en droit international public / Cergy Paris Université ; dir. M. Cosnard. Cergy, 2021. 512 p.
Cahin G. La coutume internationale et les organisations internationales. L’incidence de la dimension institutionnelle sur le processus coutumier. Paris : Pedone, 2001. 782 p.
Forteau M. Organisations internationales et sources du droit. Droit des organisations internationales / sous la direction de E. Lagrange, J.-M. Sorel. Paris : LGDJ ; Lextenso éditions, 2013. P. 257–285.
Daugirdas K. How and Why International Law Binds International Organizations. Jean Monnet Working Paper. 2015. No. 16/15. New York : NYU School of Law. 69 p. URL: https:// jeanmonnetprogram.org/wp-content/uploads/JMWP-16-Daugirdas.pdf (дата звернення: 24.06.2026).
United Nations. International Law Commission. Second report on the settlement of disputes to which international organizations are parties, by August Reinisch, Special Rapporteur. A/CN.4/766. New York : United Nations, 2024. URL: https://documents.un.org/ doc/undoc/gen/n24/020/29/pdf/n2402029.pdf (дата звернення: 24.06.2026).
United Nations. International Law Commission. Third report on the settlement of disputes to which international organizations are parties, by August Reinisch, Special Rapporteur. A/CN.4/782. New York : United Nations, 2025. URL: https://documents.un.org/ doc/undoc/gen/g25/013/15/pdf/g2501315.pdf (дата звернення: 24.06.2026).
Tomuschat C. Article 33. The Charter of the United Nations : A Commentary / ed. by B. Simma, D.-E. Khan, G. Nolte, A. Paulus. 4th ed. Oxford : Oxford University Press, 2024. P. 1401–1426. DOI: 10.1093/law/9780192864536.003.0044.
Caron D. D., Tomuschat C. Article 33. The Statute of the International Court of Justice: A Commentary / ed. by A. Zimmermann, C. J. Tams. 3rd ed. Oxford : Oxford University Press, 2019. P. 166–178. DOI: 10.1093/law/9780198814894.003.0005.
de Brabandere E. The Principles and Methods of International Dispute Settlement. International Law / ed. Malcolm Evans. 6th ed. Oxford : Oxford University Press, 2024. P. 528–554. DOI: 10.1093/he/9780192848642.003.0018.
Caflisch L. C. Cent ans de règlement pacifique des différends interétatiques. Recueil des Cours de l’Académie de droit international de La Haye. The Hague/Boston/London: Martinus Nijhoff Publishers, 2002. Vol. 288. P. 245–467.
Сироїд Т. Л. Міжнародне публічне право: підручник / Т.Л. Сироїд; Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. 2-ге вид., перероб. і допов. Харків : Право, 2020. 648 с.
Тропін З. В. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів. Міжнародне публічне право: підручник: у 2 т. / [В.В. Мицик, М.В. Буроменський, М.М. Гнатовський та ін.]; за заг. ред. В.В. Мицика. Т. 2 : Основні галузі. Харків : Право, 2018. С. 235–255.
Антонович М. Міжнародне публічне право: підруч. для студ. закладів вищої освіти. Київ: Юрінком Інтер, 2023. 516 с.
Pellet A. Peaceful Settlement of International Disputes. Max Planck Encyclopedia of Public International Law. Oxford Public International Law. Para. 31. URL: https://opil.ouplaw. com/display/10.1093/law:epil/9780199231690/law-9780199231690-e70?print=pdf (дата звернення: 20.06.2026). in
Oellers-Frahm K. Nowhere to Go? The Obligation to Settle Disputes Peacefully the Absence of Compulsory Jurisdiction. A Wiser Century? Judicial Dispute Settlement, Disarmament and the Laws of War 100 Years after the Second Hague Peace Conference / ed. by T. Giegerich. Berlin : Duncker & Humblot, 2009. P. 435–454. DOI: 10.3790/978-3-428-53040-3.
Handbook on the Peaceful Settlement of International Disputes. New York : United Nations, 1992. P. 7. URL: https://legal.un.org/cod/books/handbookonpsd.pdf (дата звернення: 20.06.2026).
Кононенко М. О. Ґенеза поняття спору у міжнародному праві. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2025. Вип. 92, ч. 5. С. 190–202. DOI: 10.24144/2307-3322.2025.92.5.27.
Abass A. International law: text, cases, and materials. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2014. 759 p.
Daillier P., Forteau M., Miron A., Dinh N. Q., Pellet A. Droit international public. 9e éd. Paris : LGDJ, 2022. 2048 p.
Choudhary V. Peaceful Settlement of International Disputes. Public International Law : a multi-perspective approach / ed. by S. González Hauck, R. Kunz, M. Milas. 1st ed. Abingdon ; New York : Routledge, 2024. P. 379–399. DOI: 10.4324/9781003451327-14.
Crook J. R. Dispute Settlement. The Oxford Handbook of International Organizations / ed. by J. K. Cogan, I. Hurd, I. Johnstone. Oxford : Oxford University Press, 2016. P. 644–662. DOI: 10.1093/law/9780199672202.003.0030.
Peters A. International Dispute Settlement: A Network of Cooperational Duties. European Journal of International Law. 2003. Vol. 14. No. 1. P. 1–34. URL: https://www.ejil.org/pdfs/14/1/401.pdf (дата звернення: 24.06.2026).
United Nations. International Law Commission. First report on the settlement of disputes to which international organizations are parties, by August Reinisch, Special Rapporteur. A/CN.4/756. New York : United Nations, 2023. URL: https://documents.un.org/ doc/undoc/gen/n23/034/04/pdf/n2303404.pdf (дата звернення: 27.06.2026).
Кононенко М. О. Міжнародно-правова основа урегулювання спорів, сторонами яких є міжнародні організації. Український політико-правовий дискурс. 2026. URL: https://zenodo.org/records/18876823 (дата звернення: 27.06.2026).
Conforti B., Focarelli C. The Law and Practice of the United Nations. 5th rev. ed. Leiden ; Boston : Brill Nijhoff, 2016. 524 p.
Thirlway H. W. A. The International Court of Justice. Oxford : Oxford University Press, 2016. 223 p. DOI: 10.1093/law/9780198779070.001.0001.
Rosenne S. The Law and Practice of the International Court, 1920–2005. 4th ed. Vol. I: The Court and the United Nations. Leiden ; Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2006. 521 p.
Dupuy P.-M., Hoss C. Article 34. The Statute of the International Court of Justice: A Commentary / ed. by A. Zimmermann, C. J. Tams. 3rd ed. Oxford : Oxford University Press, 2019. P. 661–683. DOI: 10.1093/law/9780198814894.003.0046.
Lagrange E., Oellers-Frahm K. Article 96. The Charter of the United Nations: A Commentary / ed. by B. Simma et al. 4th ed. Oxford : Oxford University Press, 2024. Vol. II. P. 2585–2606. DOI: 10.1093/law/9780192864536.003.0117.
d’Argent P. Article 65. The Statute of the International Court of Justice: A Commentary / ed. by A. Zimmermann, C. J. Tams. 3rd ed. Oxford : Oxford University Press, 2019. P. 1784–1811. DOI: 10.1093/law/9780198814894.003.0081.
Paulus A. Article 66. The Statute of the International Court of Justice: A Commentary / ed. by A. Zimmermann, C. J. Tams. 3rd ed. Oxford : Oxford University Press, 2019. P. 1812–1834. DOI: 10.1093/law/9780198814894.003.0082.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
