ПРАВОВИЙ МОНІТОРИНГ ЕТОСУ НАУКИ В УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ ПРАВА

Анотація

У статті досліджуються правовий моніторинг етосу науки в українських школах права. В межах дослідження, автором з’ясовано, що проблему етосу науки українських шкіл права формують відсутність правового моніторингу щодо функціонування тієї чи іншої школи права, оцінки та дотримання ними ідеології, поглядів вчених, позицій лідера та їх послідовника, осмислення ними практик рефлексії, слідуванню певним цінностям, конви бачення імперативів тощо, що врешті решт постає як морально-етична парадигма діяльності наукової школи права. Автором робиться акцент на тому, що особливістю наукових шкіл права в Україні є їх плюралізм, а функціональна спроможність постає як властивість забезпечувати ефективну правотворчу діяльність в державі, висуваючи вчених-правників як учасників правотворчої діяльності. В соціально-гуманітарному ключі, автор бачить проблему у тому, що наукові школи виступають осердями морально-етичної діяльності, будучи не завжди академічними осередками в галузі державознавства і правознавства, все таки, здатні акумулювати у собі науково-організаційний та інтелектуальний потенціал; надавати наукові експертні висновки із викликами часу, відображати запити на державотворчі та правотворчі процеси в Україні; формулювати нові перспективні наукові напрями, тощо. Все це, окреслюється як стійке прогресивне громадянське суспільство, що формує та утримує науковий потенціал України. Аналіз концепції наукових шкіл права на думку автора показує, що діяльність вітчизняних наукових шкіл права демонструє рефлексію у їх діяльністі, яка відображає ідеологічні переживання, етику та моральність пізнання права, цілі та, що головне, цінності у праві та правовому регулюванні, юридизації тих чи інших феноменів права. Автор зазначає, що одні наукові школи права переймаються та відстоюють ідею «правотворчості» (наскрізного правового інституту), не вдаючись у конву природнього чи позитивного права. Ці школи, відображають змішану модель ефективного, діючого, затребуваного у нормопроектуванні. Інші наукові школи права, навпаки, слідують архаїчним моделям, заснованими на історичній архітектоніці розвитку права. Попри це, автор вважає, що ті школи права, які зорієнтовані на глибокому дослідженню та слідуванню ідеології верховенства права, притримуються не стільки звичаєвих національних традицій права, скільки слідують євроцентризьким практикам. Усі ці та інші школи характеризуються не стільки особливостями морально-етичної складової, скільки звичаями та ідеологією напрямків дослідження, що формує предмет їх цінностей, як елементу етосу науки права.