ВІД «ВЛАСНИКА ВІДХОДІВ» ДО «УТРИМУВАЧА ВІДХОДІВ»: КРИТИКА ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ»

Анотація

У статті досліджено проблему використання терміна «власник відходів» у Законі України «Про управління відходами» [1] крізь призму цивільного законодавства України, положень Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких директив, (надалі по тексту також – Waste Framework Directive або WFD) [2], практики Суду Європейського Союзу та підзаконних нормативно-правових актів України у сфері управління відходами. Обґрунтовано, що термін «власник відходів» не повною мірою відповідає європейському підходу, оскільки Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких директив використовує конструкцію «waste holder», яка охоплює не лише власника у речово-правовому розумінні, а насамперед особу, що має відходи у фактичному володінні, під контролем або у своєму розпорядженні. Доведено, що українська модель термінологічно зміщує акцент із контролю, наміру та обов’язку позбутися речовини чи предмета на право власності, що породжує колізії з положеннями Цивільного кодексу України [3] щодо змісту, підстав набуття та припинення права власності. Встановлено, що утворення відходів не означає автоматичного виникнення самостійного речового права на «відходи» як окремий об’єкт, а отже застосування поняття «власник відходів» є сумнівним і з цивільно-правової точки зору. На підставі аналізу ст. 3 та ст. 15 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких директив, а також рішень Суду ЄС у справах Inter-Environnement Wallonie, Van de Walle, Mesquer, Tallinna Vesi, Tronex показано, що вирішальне значення має поведінка holder: позбувається (discard), має намір позбутися (intend to discard), зобов’язаний позбутися (required to discard). Запропоновано замінити в Законі України «Про управління відходами» та пов’язаних підзаконних актах термін «власник відходів» на «утримувач відходів» як більш точний, функціональний і євроінтеграційно узгоджений. Сформульовано авторське визначення утримувача відходів та конкретні пропозиції щодо змін до законодавства України.