ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ ЯК ДОКТРИНАЛЬНА МОДЕЛЬ БАЛАНСУ СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКУ

Анотація

У статті здійснено доктринальне обґрунтування концепції відповідального людиноцентризму як еволюційного етапу розвитку людиноцентристської парадигми адміністративного права. Проаналізовано генезу людиноцентризму в контексті трансформації державоцентричної моделі публічного управління та виявлено методологічну неповноту класичного розуміння людиноцентризму, зосередженого переважно на пріоритеті прав і свобод особи. Зʼясовано, що конституційна модель правового статусу особи має двоаспектний характер: поряд із системою прав закріплено систему публічно-правових обов’язків, що є нормативною передумовою реалізації свободи. Проаналізовано положення Конституції України та Закону України «Про адміністративну процедуру» у частині закріплення принципів добросовісності, пропорційності та недопустимості зловживання правом. Доведено, що зазначені норми формують нормативне підґрунтя для інтеграції свободи та відповідальності у публічно-правових відносинах.
Вперше сформульовано визначення «відповідального людиноцентризму» як доктринальної моделі балансу свободи та обов’язку, у межах якої права і свободи особи функціонують у системній єдності з її обов’язками та відповідальністю за реалізацію публічного інтересу. Подано структурну модель відповідального людиноцентризму та окреслено механізми її функціонування у сучасному публічному адмініструванні. Запропонована модель дозволяє подолати асиметрію свободи та обов’язку, інтегрувавши їх у єдину конструкцію адміністративно-правового статусу особи та забезпечивши баланс між приватним і публічним інтересами у сфері публічного адміністрування.