ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ЗА ВЧИНЕННЯ АМОРАЛЬНОГО ПРОСТУПКУ

Анотація

Стаття присвячена визначенню кола працівників, які виконують виховну функцію, з’ясуванню змісту їх правового статусу, можливості застосування заходів примусу за невиконання ними трудових обов’язків та вчинення інших неправомірних дій, пов’язаних з особливостями здійснення трудової функції. На основі аналізу законодавства та судової практики визначено ознаки аморального проступку, зокрема несумісного з продовженням працівником роботи, пов’язаної з виконанням виховних функцій. Здійснення працівником виховних функцій вимагає від нього не лише належного виконання трудових обов’язків, але й власної поведінки (як у робочий час так і за його межами), що відповідає моральним засадам суспільства. Виконання виховних функцій працівником може бути передбачено законами, підзаконними, у тому числі локальними, нормативними актами або трудовим договором. На думку автора, до суб’єктів, робота яких пов’язана з виконанням виховних функцій, належать не лише педагогічні, науково-педагогічні чи наукові працівники, але й всі інші, які знаходяться у трудових правовідносинах з роботодавцем, статутом якого передбачено виховання, навчання чи розвиток підростаючого покоління. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися у суспільстві, і суперечить змісту трудової функції. Несумісність вчиненого працівником, який здійснює виховні функції, аморального проступку з продовженням роботи, повинна ґрунтуватися на сукупності фактичних даних, зокрема, конкретних обставинах вчинення проступку, психічного ставлення працівника до вчинюваного діяння та його наслідків, наступна поведінка працівника, сприйняття діяння суспільством, і в першу чергу особами, щодо яких здійснюється виховна функція.