СТАТУС КЕРІВНИКА ПРОКУРАТУРИ ТА КОНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ПРОКУРАТУРИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті, на основі досвіду держав-членів ЄС, досліджено статус керівника прокуратури: особливості процедури його призначення та звільнення, взаємодію з іншими органами державної влади та його вплив на визначення місця прокуратури в конституційній системі державної влади. Обґрунтовано, що європейські стандарти не встановлюють єдиної універсальної конституційної моделі прокуратури чи обов’язкової процедури призначення її керівника, натомість визначальне значення мають гарантії його незалежності, професійності, політичної нейтральності та захисту від неналежного втручання. На основі порівняльно-правового аналізу досліджено моделі прокуратури та статус її керівника у Чехії, Словаччині, Латвії та Словенії. Проаналізовано конституційно-правові засади функціонування прокуратури України після конституційної реформи 2016 року та встановлено наявність суперечності між орієнтацією на функціонування прокуратури в системі судової влади і політично залежним механізмом призначення та звільнення генерального прокурора. Окрему увагу приділено оцінці Європейської комісії, яка у звіті щодо України за 2025 рік вказує нам про проблеми у законодавчому регулюванні щодо процедури добору та звільнення генерального прокурора та необхідність їх узгодження з європейськими стандартами. Обґрунтовано необхідність удосконалення процедури добору та припинення повноважень генерального прокурора шляхом запровадження прозорих професійних критеріїв, конкурсних механізмів, залучення органів прокурорського самоврядування та посилення гарантій незалежності від політичного впливу з урахуванням європейських стандартів та досвіду держав-членів Європейського Союзу. Отримані результати сприяють поглибленню розуміння сучасного стану реформування прокуратури в Україні, та можуть слугувати підґрунтям для визначення напрямів, необхідних для завершення цього процесу відповідно до європейських стандартів.