ЕВОЛЮЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ОСВІТИ ТА НАУКИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

У статті досліджено особливості еволюції термінології законодавства України у сфері освіти та науки в умовах європейської інтеграції. Встановлено, що розвиток понятійно-категоріального апарату освітнього та наукового законодавства є важливою складовою процесу модернізації національної правової системи та адаптації її до європейських стандартів. Проаналізовано основні етапи становлення та трансформації законодавчої термінології після здобуття Україною незалежності, охарактеризовано особливості переходу від радянської моделі правового регулювання освіти і науки до сучасної системи, орієнтованої на принципи демократії, верховенства права, академічної свободи та автономії закладів освіти. Значну увагу приділено впливу європейських інтеграційних процесів, зокрема Болонського процесу, формування Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору, на оновлення термінологічного апарату законодавства. Розкрито зміст і значення нових правових категорій, що були запроваджені в національне законодавство внаслідок реформування освітньої та наукової сфер, серед яких академічна доброчесність, академічна мобільність, освітня програма, компетентність, результати навчання, індивідуальна освітня траєкторія, інклюзивне освітнє середовище, цифрова компетентність, відкрита наука, дослідницька інфраструктура та інші. Обґрунтовано, що розвиток термінології законодавства відображає не лише зміни у правовому регулюванні, а й трансформацію державної політики у сфері освіти та науки, спрямованої на забезпечення якості освіти, інтеграцію до міжнародного освітнього й наукового простору, цифровізацію освітньої діяльності та впровадження інноваційних підходів до організації наукових досліджень. Визначено основні тенденції подальшого розвитку законодавчої термінології, пов’язані з цифровою трансформацією суспільства, розвитком технологій штучного інтелекту, поширенням концепції навчання впродовж життя та гармонізацією національного законодавства з правом Європейського Союзу. Зроблено висновок про необхідність подальшого вдосконалення термінологічного апарату законодавства України у сфері освіти та науки з метою забезпечення його системності, узгодженості та відповідності сучасним європейським стандартам.