ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

У статті досліджено цивільно-правову природу персональних даних та визначено співвідношення цієї категорії з інформацією, особистими немайновими благами і майновими об’єктами. Вихідною є проблема відсутності в Цивільному кодексі України цілісної моделі прав особи щодо відомостей про неї за одночасного визнання інформації об’єктом цивільних прав і встановлення спеціального режиму обробки персональних даних. Проаналізовано законодавчі ознаки персональних даних, критерій ідентифікованості, контекстуальний характер віднесення відомостей до персональних, а також відмінність персональних даних від конфіденційної та анонімізованої інформації. Обґрунтовано, що економічна цінність даних не є достатньою підставою для застосування до них конструкції права власності. Множинність копій, невичерпність інформації, можливість одночасного зв’язку відомостей із кількома особами та невідчужуваність основних гарантій суб’єкта даних суперечать пропрієтарній моделі. Запропоновано розмежовувати персональні дані як особливий різновид інформації та комплекс суб’єктивних цивільних прав фізичної особи щодо законності їх обробки. Розкрито особисто-немайнове ядро цих прав, пов’язане з приватністю, автономією та інформаційним самовизначенням. Досліджено правову природу згоди як одностороннього волевиявлення, межі свободи договору та юридичну неточність тези про «оплату персональними даними». Охарактеризовано цивільно-правові способи захисту, включаючи припинення незаконної обробки, виправлення або видалення даних, заборону поширення та відшкодування майнової і моральної шкоди. Сформульовано пропозиції щодо узгодження положень Цивільного кодексу України зі спеціальним законодавством про захист персональних даних без запровадження моделі «власності на дані». Окрему увагу приділено інформаційній асиметрії у спорах про витоки даних та необхідності враховувати контроль відповідача над технічними доказами.