РЕЦЕПЦІЯ ПРАВОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Анотація

Світова судова система перебуває у стані глибокої трансформації. Зазначені процеси безпосередньо стосуються й України, де можна спостерігати перехідний етап розвитку судової влади, коли попередня інституційна модель поступово втрачає ефективність, тоді як нова модель ще перебуває на стадії формування. Підтвердженням цього, зокрема, є стан виконання Україною рекомендацій Європейської комісії, а також рекомендацій GRECO (Групи держав проти корупції), спрямованих на забезпечення прозорості та неупередженості судочинства. Йдеться, зокрема, про запровадження системи випадкового розподілу судових справ між суддями, що має здійснюватися «на основі чітких і об’єктивних критеріїв», а також про розвиток цифровізації судочинства, зокрема впровадження електронної обробки кримінальних справ. Необхідно зазначити, що одним із ключових інструментів трансформації сучасної судової системи розглядається використання штучного інтелекту (далі – ШІ). Передбачається, що його застосування сприятиме формуванню нової архітектури судочинства, розширенню можливостей цифрового контролю за судовими процедурами, а також впровадженню автоматизованих механізмів розгляду справ із використанням відповідних алгоритмічних рішень.
У контексті євроінтеграції України в цифровій сфері особливу увагу привертає Регламент Європейського Союзу 2024/1689 (AI Act), який встановлює правові засади функціонування систем штучного інтелекту, зокрема у сфері надання та експорту послуг і продуктів на основі ШІ на ринок ЄС. Вказаний нормативний акт запроваджує ризик-орієнтований підхід до регулювання таких технологій: що вищий потенційний ризик для прав людини, основоположних свобод та безпеки, то більш суворі регуляторні вимоги застосовуються до відповідних систем.
Водночас, попри доволі широке практичне використання технологій штучного інтелекту в Україні, на національному рівні наразі відсутнє комплексне законодавче регулювання його застосування та адміністрування у різних сферах суспільних відносин, зокрема у сфері критичної інфраструктури, медицини, освіти та правосуддя. Крім того, відсутні належні законодавчі ініціативи щодо створення інституційної системи нагляду та контролю за використанням систем штучного інтелекту. Йдеться, зокрема, про визначення уповноважених органів, відповідальних за оцінку відповідності та сертифікацію систем ШІ, формування відповідних реєстрів високоризикових систем, а також здійснення нагляду за їх застосуванням у випадках, коли такі системи можуть створювати значний ризик для безпеки або основоположних прав і свобод людини. Запропонована 26 червня 2024 року Міністерством цифрової трансформації України Біла книга щодо регулювання штучного інтелекту в Україні передбачає рекомендаційний підхід до формування відповідної нормативної політики. Зокрема, у документі пропонується запровадження новели у вигляді добровільних кодексів поведінки, які мають переважно загальний та декларативний характер. Водночас у запропонованій моделі фактично не визначено належної ролі держави у здійсненні контролю та нагляду за використанням систем штучного інтелекту.