КОНСТИТУЦІЙНА ЦИФРОВА ІДЕНТИЧНІСТЬ: РОЛЬ АУТОСОМНОГО ДНК-ТЕСТУВАННЯ У ВСТАНОВЛЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ

Анотація

У статті досліджується феномен конституційної цифрової ідентичності у контексті трансформації прав національних меншин під впливом цифровізації публічного управління та розвитку генетичних технологій. Проаналізовано конституційні гарантії прав національних меншин, закріплених у Конституції України, та їх еволюцію в умовах цифрового суспільства, де процеси ідентифікації особи дедалі може бути пов’язаним з обробкою персональних і генетичних даних. Окрему увагу приділено ролі України як соціальної держави, яка зобов’язана забезпечувати рівний доступ осіб, що належать до національних меншин, до соціальних благ, гарантій і програм підтримки. Реалізація цих прав у цифровому середовищі може передбачати підтвердження належності до відповідної національної меншини, що актуалізує потребу у правовому врегулюванні процедур ідентифікації та забезпеченні належного захисту чутливих персональних і генетичних даних. У цьому контексті, особливу увагу приділено аутосомному ДНК-тестуванню як джерелу чутливих генетичних даних. Розглянуто правові ризики використання генетичної інформації, зокрема можливість дискримінації, зловживання державною дискрецією та порушення права на приватність. Проаналізовано міжнародні підходи та практику Європейського суду з прав людини щодо захисту біометричних даних, а також сучасні виклики кібербезпеки, пов’язані зі створенням генетичних реєстрів. У статті акцентовано увагу на необхідності удосконалення національного законодавства у сфері захисту генетичних даних представників національних меншин та розроблення чітких процедур їх обробки у державних інформаційних системах. Обґрунтовано, що забезпечення балансу між публічними інтересами держави та правом особи на приватність є ключовою умовою недопущення порушень прав національних меншин у процесах цифрової ідентифікації. Формування конституційної цифрової ідентичності особи повинно ґрунтуватися на принципах добровільності, пропорційності, мінімізації обробки даних і належного захисту персональної інформації. Використання результатів аутосомного ДНК-тестування у сфері правового статусу національних меншин є допустимим за умови дотримання конституційних гарантій прав людини та недопущення дискримінаційних практик.