ТЕОРІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ПІЗНАННЯ ПРАВА

Анотація

У статті досліджується методологічний потенціал теорії діяльності як основи пізнання права. Акцентовано увагу на тому, що пізнання права потребує використання методологічних засад, які визначають способи пояснення правових явищ та формують відповідну парадигму правопізнання. Відзначено, що тривалий час у правознавстві домінувало уявлення про право передусім як систему нормативних положень, що зумовлювало орієнтацію досліджень на аналіз юридичних текстів і логічну реконструкцію їх змісту. Обґрунтовано, що такий підхід не дозволяє повною мірою пояснити право як складне соціальне явище, оскільки право існує і проявляється у діяльності суб’єктів, спрямованій на створення, інтерпретацію та реалізацію нормативних положень. Визначено, що використання теорії діяльності як методологічної основи пізнання права дає змогу розглядати право як специфічний різновид соціальної діяльності та змінює дослідницьку інтенцію правових явищ, орієнтуючи її на аналіз процесів взаємодії суб’єктів, у межах яких нормативні положення набувають реального змісту. Обґрунтовано, що у діяльнісному вимірі право постає як багаторівневе явище, структура якого охоплює діяльність із формування нормативних положень, діяльність із їх інтерпретації та діяльність із їх реалізації. Доведено, що зазначені різновиди діяльності утворюють цілісний процес функціонування права, у межах якого відбувається конкретизація нормативних положень, визначення їх змісту та забезпечення їх фактичної дії. З’ясовано, що діяльність із формування нормативних положень створює лише загальні моделі правового регулювання, які набувають визначеності у процесі інтерпретації та остаточно конкретизуються у діяльності з їх реалізації. Обґрунтовано, що інтерпретація та реалізація нормативних положень виступають самостійними рівнями існування права, які перебувають у постійному взаємному впливі з діяльністю із формування нормативних положень. Зроблено висновок, що діяльнісний підхід створює методологічні передумови для формування цілісного уявлення про право як процес взаємопов’язаної діяльності, у межах якого нормативні положення набувають змісту та забезпечується їх фактична дія.