ПРИНЦИПИ ТА ПІДХОДИ ЩОДО РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО У СВІТЛІ РЕКОДИФІКАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Анотація

У статті визначено основні принципи та підходи щодо розвитку законодавства України про міжнародне приватне право, використання яких дозволить сформувати сучасну, цілісну та адаптивну модель міжнародного приватного права, здатну ефективно функціонувати в умовах європейської інтеграції, цифровізації та ускладнення приватного обороту. Встановлено, що важливим чинником модернізації законодавства України про міжнародне приватне право, що передбачає упорядковання системи нормативно-правових актів і чинних міжнародних договорів України, а також підвищення ефективності дії колізійних норм у відносинах з іноземним елементом, виступають сучасні міжнародні та європейські тенденції розвитку міжнародного приватного права і законодавства, а також стан міжнародної уніфікації норм приватного права. Обгрунтовано, що у контексті рекодифікації цивільного законодавства України розгляд міжнародного приватного права як органічної складової приватноправової системи, що відображено у проєкті Цивільного кодексу України (реєстр. № 15150 від 09 квітня 2026 р.), має важливе методологічне значення для забезпечення єдності понятійного апарату, сприяння узгодженості загальних та спеціальних норм, поширення на міжнародні приватноправові відносини єдиних засад приватного права, зокрема добросовісності, автономії волі, юридичної визначеності тощо. Зроблено висновок, що у світлі рекодифікаційних процесів основними принципами розвитку міжнародного приватного права, які визначають його ціннісну та нормативну основу, мають стати принципи: системності та внутрішньої узгодженості міжнародного приватного права із загальною системою приватного права; європеїзації колізійного регулювання; автономії волі, поєднаної із належними межами її здійснення; балансу приватних і публічних інтересів, зокрема через інструменти публічного порядку та надiмперативних норм; захисту слабкої сторони у міжнародних приватноправових відносинах; оптимального співвідношення правової визначеності та гнучкості правових норм; матеріалізації колізійних норм; диференціації правового регулювання залежно від характеру міжнародних приватноправових відносин; адаптації до умов цифровізації цивільного обороту.