УМОВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ОБМІНОМ ЗАСУДЖЕНОГО ЯК ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНОГО

Анотація

Стаття присвячена дослідженню умови звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого. Визнається, що умовою звільнення від покарання за чинною редакцією ст. 841 КК є сукупність двох чинників: а) фактичне проведення обміну засудженої особи та б) не вчинення цією особою нового кримінального правопорушення протягом невідбутої частини покарання. Зазначається, що проведення обміну більшою мірою залежить не від звільненої особи, а від уповноважених органів влади, які такий обмін організовують і здійснюють. Спеціальний обов’язок невчинення нового кримінального правопорушення покладається на звільнену особою від моменту передачі її під нагляд представникам уповноваженого органу, що відповідає за поводження з військовополоненими, і протягом строку, який залишається до відбуття основного та/або додаткового покарання. Пропонується доповнити ст. 841 КК додатковою умовою звільнення від покарання, згідно з якої покласти на звільнену особу обов’язок не з’являтися під юрисдикцією України протягом встановленого законом строку. Зазначається, що запровадження цієї умови забезпечить справедливі й пропорційні кримінально-правові наслідки для таких осіб, відповідатиме обґрунтованим очікуванням потерпілих від їхніх злочинів і суспільства загалом щодо невідворотності покарання за вчинені кримінальні правопорушення, убезпечуватиме суспільство від ризиків нових контактів з такими особами. В якості строку, протягом якого звільнена особа не повинна з’являтися на території України пропонується визнавати строки давності виконання обвинувального вироку суду. У цих випадках строк давності виконання обвинувального вироку в жодному разі не повинен бути коротшим за строк невідбутої частини покарання, для забезпечення чого обґрунтоване внесення відповідного доповнення до ст. 80 КК. При цьому у разі звільнення осіб, які були засуджені за міжнародні злочини (ст. 437-439, 442, 4421 КК), за вчинення яких строки давності виконання обвинувального вироку у ч. 6 ст. 80 КК не встановлені, то вони довічно будуть знаходитися під загрозою обернення до виконання невідбутої частини покарання у разі їхнього повторного потрапляння під українську юрисдикцію.