ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОНОВЛЕННЯ

Анотація

У статті проаналізовано основні проблеми щодо захисту права інтелектуальної власності у чинному ЦК України та окреслено перспективи їх вирішення у Проєкті оновленого ЦК України. Звернуто увагу на недосконалості статті 431 ЦК України, норми якої мають більшою мірою декларативний, аніж регулятивний характер. Зазначена стаття безпідставно ототожнює юридичні наслідки порушення права інтелектуальної власності із відповідальністю. Крім того, закріплене в ній співвідношення понять «порушення» та «посягання» не узгоджується в цій частині із нормами спеціального законодавства про інтелектуальну власність. У зв’язку з цим у статті наголошено на доцільності врегулювання у цій статті ЦК України питань щодо підстав та порядку захисту права інтелектуальної власності. Щодо підстав захисту права інтелектуальної власності, то при вирішенні цього питання варто враховувати у тому числі можливість застосування превентивного захисту у відносинах інтелектуальної власності. Відповідно до цього, підставами захисту права інтелектуальної власності є порушення, невизнання, оспорювання цих прав, а також створення загрози їх порушення. У питанні про форми захисту права інтелектуальної власності потрібно виходити із засади плюралізму можливих форм захисту цього права. Відповідно до цього, захист права інтелектуальної власності може здійснюватися як в судовому, так і в іншому порядку, встановленому договором або законом. В частині способів захисту права інтелектуальної власності проблемами чинного ЦК України є те, що закріплені ним норми про способи захисту таких прав не є нормами прямої дії, а також відсутність чіткого розмежування між способами захисту прав та відповідними заходами, які мають процесуально-правову природу. У зв’язку з цим в оновленому ЦК України норми про способи захисту цього права пропонується викласти, як норми прямої дії, застосування яких не має ставитися у залежність від існування відповідної конкретизації чи деталізації на рівні спеціального законодавства. Також доцільним є чітке розмежування способів захисту права інтелектуальної власності, з одного боку, та інших заходів щодо захисту права інтелектуальної власності, які можуть застосовуватися судом (забезпечення доказів, забезпечення позову), з іншого боку.