ДЕМОКРАТІЯ ТА ПРАВА ЛЮДИНИ – ОСНОВИ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження демократії та прав людини як фундаментальних засад правотворчої діяльності України в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення держави. Обґрунтовано, що сучасна правотворчість повинна забезпечувати належний баланс між необхідністю захисту національної безпеки й оборони держави та гарантуванням конституційних прав і свобод людини відповідно до принципів верховенства права, демократичності та правової визначеності. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння демократії як форми організації державної влади та необхідної передумови реалізації прав людини, а також розкрито взаємозв’язок між рівнем демократичного розвитку держави та ефективністю механізмів забезпечення прав і свобод особи. Досліджено законодавчі засади правотворчої діяльності, насамперед положення Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 р. № 3354-ІХ, у яких закріплено принципи демократичності, пріоритетності прав і свобод людини, відкритості, участі громадськості та відповідності міжнародним стандартам і праву Європейського Союзу. Встановлено, що зазначені принципи визначають сучасну модель української правотворчості та забезпечують її спрямованість на реалізацію європейських демократичних цінностей. Особливу увагу приділено впливу правового режиму воєнного стану на реалізацію демократії, здійснення правотворчої діяльності та обсяг конституційних прав людини. Доведено, що тимчасові обмеження окремих прав і свобод можуть застосовуватися виключно за умов дотримання конституційних вимог, принципу пропорційності, законності та необхідності, не порушуючи сутності демократичного правопорядку. Визначено основні виклики, які постають перед законодавцем у період війни, зокрема необхідність забезпечення належної якості нормативно-правових актів, відкритості правотворчого процесу та збереження довіри суспільства до державних інститутів. Запропоновано напрями вдосконалення конституційного та законодавчого регулювання у післявоєнний період, що передбачають систематизацію положень Конституції України щодо конституційно-правового статусу людини і громадянина, розширення гарантій прав і свобод, розвиток інститутів безпосередньої демократії та подальшу гармонізацію національного законодавства з європейськими правовими стандартами. Зроблено висновок, що забезпечення демократичного характеру правотворчої діяльності та пріоритетності прав людини є визначальною передумовою формування ефективної, правової та європейської моделі розвитку України в умовах війни та повоєнної відбудови.