МЕЖІ СВОБОДИ КОНКУРСНОГО КЕРУЮЧОГО ПІД ЧАС РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ АНГЛІЇ

Анотація

Англійська модель реалізації майна в процедурі неспроможності боржника побудована на поєднанні широкої дискреції конкурсного керуючого та високого порогу судового контролю. З одного боку, конкурсний керуючий має право самостійно обирати спосіб продажу активів – публічний аукціон або приватний договір, а також визначати ціну, умови продажу та поділ майна на лоти. З іншого боку, механізми судового нагляду та оскарження дій ліквідатора кредиторами виявляються практично неефективними через надзвичайно високий стандарт втручання: суд готовий скасувати рішення ліквідатора лише тоді, коли воно є абсолютно нерозумним, абсурдним або хибним. Такий підхід, покликаний захистити ліквідатора від постійних судових спорів та забезпечити оперативність процедури, фактично залишає кредиторів беззахисними перед одноосібними рішеннями.
У статті досліджено нормативне закріплення повноважень ліквідатора, зокрема щодо продажу майна, а також особливості реалізації забезпеченого майна, де заставний кредитор зберігає право самостійного продажу поза межами загальної маси. Проаналізовано судову практику, яка формує подвійний стандарт перевірки дій ліквідатора: матеріальний (абсурдність рішення) та процедурний (врахування належних факторів, необхідність професійної консультації).
Проведено порівняння з українською моделлю, яка, на відміну від англійської, встановлює виключно аукціонний спосіб продажу через систему електронних торгів, що забезпечує прозорість, але позбавляє процедуру гнучкості при реалізації специфічних активів. Зроблено висновок про неможливість прямого запозичення англійської моделі в Україну через різний рівень довіри до керуючих та відсутність розвиненого професійного саморегулювання. Водночас окремі елементи – зокрема можливість приватного продажу за згодою комітету кредиторів – можуть бути імплементовані за умови посилення судового контролю.