ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНСТИТУТІВ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ЇХ ПРАВОТВОРЧІ КРИТЕРІЇ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблем ефективності інститутів трудового права України та пошуку правотворчих критеріїв їх оцінки. У статті зазначається, що у зв’язку зі змінами до трудового законодавства змінюються інститути трудового законодавства, що може спричиняти правовий вплив на їх послаблення чи посилення, приводячи в неефективний чи то ефективний їх стан. Тому сам правотворчий процес може бути націлений на правовий моніторинг правових галузевих інститутів. За результатами дослідження автор доходить висновків стосовно того, що в навчально- науковій літературі питання про ефективність інститутів трудового права розкриваються звужено, адже йдеться переважно про ефективність норм права, а не інституту загалом. Отже, питання зіставлення, а отже, і правового моніторингу таких феноменів, як «інститут права (галузевий інститут)» і «норма права», пояснюється методологічною пробільністю правових досліджень та уявлень про ефективність у праві, про ефективність правотворчого процесу стосовно як «норми права», так і «інституту права (галузевих інститутів трудового права зокрема)». Автор доводить, шо якщо в навчальному матеріалі (підручниках, посібниках) не ставиться питання про аналіз «ефективності інститутів», то, відповідно, правник не ставитиме питання й про ефективність доктрини трудового права. А це вже, на думку автора, переходить у проблему самої ефективності безпосередньо правового моніторингу та правотворчості. Адже саме тут виникає доктринальний і законодавчий пробіл виявлення критеріїв ефективності інститутів трудового права, який не що інше, як «калапсує» по самій галузі трудового права в частині забезпечення ефективності правотворчими і правомоніторинговими процесами. Врешті-решт, автор визначає, що критерії ефективності інститутів трудового права слід сприймати через прояв у рівнях (етапах / процедурах): (а) ті, які здатні забезпечити ефективність здійснення правового моніторингу на рівні планування розроблення нормативно- правових актів до трудового законодавства України; (б) ті, які здатні забезпечити ефективність здійснення правового моніторингу на рівні розроблення проєктів нормативно-правових актів до трудового законодавства України; (в) ті, які здатні забезпечити ефективність здійснення правового моніторингу на рівні прийняття (видання) нормативно-правових актів до трудового законодавства України; (г) ті, які здатні забезпечити ефективність здійснення правового моніторингу на рівні ведення обліку нормативно-правових актів до трудового законодавства України. Автор наводить критерії ефективності інститутів трудового права, які, на його думку, можуть визначатися через врахування правової доктрини в частині ефективності інститутів трудового права; врахування ефективності інститутів трудового права на рівні практики ЄСПЛ; врахування ефективності інститутів трудового права на рівні євроінтеграційного законодавства.