КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ТЕОРІЇ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Анотація

Статтю присвячено аналізу особливостей категоріального апарату теорії немайнових прав, поняттям і визначенням, які в ній використовуються у сучасних наукових дослідженнях філософського, соціального, правового спрямування, і передусім у цивільному праві, що дозволяє з’ясувати їх справжній глибокий зміст, доповнити існуючі тлумачення. Для вірного використання таких понять, як: «немайнові права», «особисті немайнові права», «особа», «особистість», «індивідуальне», «людське», «особистісне», «індивідуум», «індивідуальність», «приватний» тощо у праві і конкретно – у цивільному праві автор вважає необхідним зробити наголос на основній ознаці юридичної самостійності особистості – визнанні її носієм суб’єктивних прав, здатним ефективно протистояти владі суспільства і держави задля набуття справжньої юридичної самоцінності. У статті переосмислюється змістовне і смислове навантаження категоріального апарату сфери немайнових прав у період докорінних змін у всіх сферах життя людства задля поглиблення теорії немайнових прав у цивільному праві. Робиться висновок про те, що людиною і індивідом народжуються; особистістю (індивідуумом) стають, усвідомлюючи свою соціально-психологічну сутність в результаті засвоєння суспільних форм свідомості і поведінки; в той час як індивідуальність людини формується протягом усього її життя і має відстоюватися нею у процесі соціальних контактів. Пропонується називати права, закріплені у Главі 21 Книги 2 ЦК України, «немайновими правами, що пов’язані із природнім походженням людини (права індивіда)»; водночас права, які закріплені у Главі 22 Книги другої ЦК України, – «немайновими правами фізичної особи – людської особистості (індивідуальні права)». Аргументується висновок про те, що «немайнові» – це єдина об’єднуюча для цих прав ознака, а «особистими» можуть бути як немайнові, так і майнові права. Книгу другу ЦК України пропонується доповнити главою «Немайнові права юридичної особи» і включити в неї ті немайнові права, яких потребує організація, утворена людиною і яка є окремим суб’єктом цивільних прав. Проведено аналіз змісту ч.1 ст.1 ЦК України і аргументована необхідність сформулювати її у новій редакції, закріпивши положення про те, що цивільним законодавством регулюються немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), замість словосполучення «особисті немайнові та майнові відносини».